Мемістор

Мемістор (не плутати з мемрістором) — електрохімічний компонент електронної техніки (хемотрон), що функціонально являє собою змінний резистор, опір якого регулюється струмом керуючого ланцюга по інтегруючому принципу.

Мемістор був винайдений в 1960 році американськими дослідниками B. Widrow і M. E. Hoff в процесі роботи над створенням штучного нейрона ADALINE.

Властивості та застосування

Типова схема підключення мемістору

Приріст опору вихідного ланцюга мемістора пропорційний інтегралу керуючого струму (або кількості струму, що проходить через керуючий ланцюг) $\Delta R=k\int i(t)dt$. При зміні напрямку керуючого струму опір вихідного ланцюга змінюється у зворотний бік, за відсутності керуючого струму зберігається поточне значення опору. Таким чином, за своїми функціональними властивостями мемістор є одночасно і електрично керованим змінним резистором, і інтегратором, і запам'ятовуючим пристроєм, що обумовило можливість його застосування для багатьох різних цілей. Мемістори використовують не тільки при моделюванні нейронних мереж, але й у вимірювальній техніці, автоматиці і аналоговій обчислювальній техніці, як інтегруючі елементи, аналогові запам'ятовуючі пристрої, модулятори, реле часу тощо.

Будова і принцип дії

Мемістор являє собою мініатюрну електролітітичну комірку, один електрод якої (керуючий) зроблений з металу, здатного переходити в електроліт в результаті електрохімічного процесу, а інший (електрод зчитування) являє собою тонку плівку інертного металу або графіту, нанесену на високоомну підкладку. На обох кінцях електрода зчитування є виходи для підключення. При протіканні керуючого струму між електродами відбувається процес осаджування металу з електроліту на електрод зчитування або розчинення його на електроді (це залежить від полярності керуючого струму). У результаті опір електрода зчитування змінюється від долей Ома до сотень Ом. Потужність керуючого струму мемістора — кілька мілліватт, об'єм- кілька кубічних сантиметрів і менше. Конструктивно мемістори зазвичай виготовляють у вигляді групи на одній платі.

Існують також мемістори на твердому електроліті (йодистому сріблі).

Література

• Уидроу Б., Пирс В., Анджелл Дж. Рождение, жизнь и смерть микроэлектронных систем — Зарубежная радиоэлектроника, № 6, с.125, 1962
• Энциклопедия кибернетики. Т. 1. Глушков В. М., и др. — Киев: Главная ред. Укр. Сов. Энциклопедии, 1975.^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• Боровков В. С. и др. Электрохимические преобразователи информации — М., 1966.
• Л. П. Крайзмер, В. П. Сочивко Словарь радиолюбителя — Л.: Энергия, 1977.
• Берг А. И. Автоматизация производства и промышленная электроника. Т. 2 — М.: Советская энциклопедия, 1962—65.
• Шрамков Е. Г. Электрические измерения. Средства и методы измерений (общий курс) — М: Высшая школа, 1972.

Посилання

Застосування мемісторів в штучних нейронних мережах

• Pattern Recognition and Adaptive Control. BERNARD WIDROW [Архівовано 22 червня 2010 у Wayback Machine.]
• PRACTICAL APPLICATIONS FOR ADAPTIVE DATA-PROCESSING SYSTEMS
• Reliable, Trainable Networks for Computing and Control [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
• SURVEY OF ADAPTIVE COMPONENTS [Архівовано 18 травня 2010 у Wayback Machine.]
• The adaline rule

Зовнішні ілюстрації

• Схема пристрою мемістора^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• Модель плівкового мемістора^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• Схема Адалін на мемісторах^{[недоступне посилання з квітня 2019]}

Див. також

• Штучний нейрон
• Електрохімія