Електрохімія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Електрохі́мія — галузь науки, яка вивчає властивості систем, що містять іонні провідники, та перетворення речовин на межі поділу фаз за участю заряджених часток (іонів, електронів). Зокрема, електрохімія вивчає закони взаємного перетворення електричної і хімічної форм руху матерії, будову і властивості розчинів електролітів, процеси електролізу, роботу електрохімічних елементів, електрохімічну корозію, електросинтез речовин, тощо.

Електрохімічний процес відбувається на межі поділу твердої та рідкої фази (іноді між двома рідинами).

Історія[ред.ред. код]

Думка про існування зв'язку між хімічними та електричними явищами була висловлена М. В. Ломоносовим ще в 1752 р. Але через відсутність достатньо потужного джерела електричної енергії дослідження цього зв'язку на той час було неможливим. Відомі досліди Гальвані (1791 р.) з препарованими лапками жаби посилили інтерес до електрохімічних досліджень. В 1799 р. Вольта винайшов першу електрохімічну батарею, яка отримала назву "вольтова стовпа". Після цієї події незвичайні властивості електрохімічних ланцюгів стали предметом вивчення нової науки - електрохімії.

Згодом було розроблено більш досконалі хімічні джерела струму, які отримали назву гальванічних елементів. З їх допомогою було створено багато відкриттів в області фізики, встановлено ряд основних законів електрики і магнетизму. Після винайдення динамомашини в 60-х роках ХІХ ст. гальванічні елементи, як джерела струму, втратили своє значення. Новий інтерес до них почався з середини ХХ ст., що пов'язано з розвитком напівпровідникової радіотехніки, мікроелектроніки, космічних технологій.

У 19601970-х роках інтенсивно розвивалася квантова електрохімія, лідером якої був радянський електрохімік Реваз Догонадзе та його група.

Радянська школа електрохіміків[ред.ред. код]

Основні напрямки досліджень[ред.ред. код]

Наукові основи[ред.ред. код]

Прикладна електрохімія[ред.ред. код]

Гальванічні елементи і акумулятори[ред.ред. код]

Виготовлення електролітічних конденсаторів[ред.ред. код]

Гальванічні покриття[ред.ред. код]

Технологія нанесення тонких шарів металу (цинк, або тришарове покриття мідь-нікель-хром, та ін.) може захистити сплави заліза від корозії.

Гальваничні покриття застосовують також для декоративних цілей (золочіння, сріблення).

Електрохімія неводних розчинів[ред.ред. код]

Дослідження у водних розчинах обмежені електрохімічною стійкістю води, як розчинника. Електроліз розплавів не завжди можливий, тому що прості та комплексні сольові системи, у цьому випадку евтектичні розплави, мають надто високу температуру плавлення. Неводні розчини в органічних розчинниках, в рідкому SO2 тощо дозволяють здійснити деякі процеси, надто енергомісткі або зовсім неможливі у воді чи розплавах.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • ВАК України. Паспорт спеціальності. N 17-09/1 від 29.01.98
  • Глосарій термінів з хімії // Й.Опейда, О.Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л.М.Литвиненка НАН України, Донецький національний університет — Донецьк: «Вебер», 2008. — 758 с. — ISBN 978-966-335-206-0