Мішель Соньї

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мішель Соньї
фр. Michel Sogny
Народився21 листопада 1947(1947-11-21) (76 років)
По
Країна Франція
Діяльністьпіаніст, композитор
Alma materНормальна школа музики
Знання мовфранцузька
Напрямоккласична музика
Сайтmichelsogny.net

Мішель Соньї (фр. Michel Sogny; 21 листопада 1947, По, Аквітанія, Франція) — французький піаніст, композитор і письменник угорського походження. Створив нову методику навчання гри на фортепіано.[1][2] Цей метод дає можливість оволодіти інструментом учням будь-якого віку, тоді як загалом вивчення фортепіано вважалося неможливим після дитинства.[3]

Біографія

[ред. | ред. код]

Мішель Соньї навчався в Паризькій нормальній школі музики, де навчався гри на фортепіано під керівництвом Жуля Жантіля[en] та Івонни Деспорт[en]. Має ступінь бакалавра з літератури, ступінь магістра з психології та ступінь доктора філософії, обидва здобуті в Сорбоннському університеті в 1974 році[4] під керівництвом Володимира Янкелевича. Мішель Соньї є засновником SOS Talents Foundation.

Разом із Бланденом Олів'є де Пре, онуком Валері Жискар д’Естена та Ференца Ліста, Соньї був одним із членів-засновників Французької асоціації Ференца Ліста.[5][6]

Методика викладання фортепіано Мішеля Соньї

[ред. | ред. код]

Методологія Соньї викладається в Парижі та Женеві, у школах, які він заснував. З 1974 року більше 20 000 студентів опанували фортепіано за методикою Соньї.[7][8]

Методика складається з двох основних компонентів: дидактичної роботи — Prolégomènes, які є невеликими вправами.[9] Polégomènes розвиває сприйняття симфонії та музичного звучання.[10] Другий складається з циклу досліджень, який зосереджується на розвитку технічних навичок, таких як рух рук і постава.[11]

Одним із учнів Соньї, який почав займатися фортепіано в дорослому віці, був учитель французької мови Мішель Паріс.[12] Після закінчення чотирирічного курсу методології Соньї у віці 30 років він дав сольний концерт у Театрі Єлисейських полів під патронатом Міністерства культури.[13]

Іншою ученицею Мішеля Соньї була Клодін Жевако, яка виступала в Театрі Єлисейських полів у 1983 і 1984 роках[14].

У 1981 році Сенат Франції офіційно звернувся до міністра культури Жака Ланге з проханням обговорити впровадження методології Мішеля Соньї у всій Франції.[15]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Valérie Sasportas (23 April 2010). « Michel Sogny, La musique sans soupirs ». Le Figaro.
  2. ↑ Radio Classique (December 2015). "L’art et la Méthode de Michel Sogny".
  3. ↑ « L'histoire d'une adulte prodige », Piano n°19, 2005–2006.
  4. ↑ Le Processus de l'esprit créateur chez Liszt Власні твори та література про: Мішель Соньї в каталозі SUDOC (Університетська система документації)
  5. ↑ Association française Franz Liszt 1972 », Documentation Association Franz Liszt,‎ octobre 1972
  6. ↑ Une Association Franz Liszt. Le Figaro. 16 жовтня 1973. с. 29.
  7. ↑ Hillériteau, Thierry (2 травня 2014). Les antiques accords de Michel Sogny. Le Figaro.
  8. ↑ L'HUMANISTEDE LA MUSIQUE. 18 травня 2017.
  9. ↑ François Lancel, "En avant la musique", Le Parisien,‎ mai 1981
  10. ↑ Stephan Friedrich, "L'Art et la Méthode", Classica L'Express",‎ décembre 2015, p. 4
  11. ↑ Georges Hilleret, "Le bonheur de jouer Bach après quelques mois de pratique", Télé 7 Jours,‎ 26 mai 1984
  12. ↑ Stephan Friedrich, "Michèle Paris – L'adulte prodige", Classica L'Express,‎ décembre 2014, p. 9
  13. ↑ Edgar Schneider, "Jours de France", Le Carnet de la Semaine,‎ 3 mai 1980
  14. ↑ "En Bref- Récital à la Fondation Cziffra", Le Monde,‎ 26 mai 1984
  15. ↑ Enseignement de la musique : extension du centre Michel Sogny – Sénat.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мішель_Соньї&oldid=43328224