Валері Жискар д'Естен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку


Валері Жискар д’Естен
Валері Жискар д’Естен
20-й президент Французької республіки
27 травня 1974 — 21 травня 1981
Попередник Ален Поер (тимчасовий)
Наступник Франсуа Міттеран
Нині на посаді
Співкнязь Андорри
27 травня 1974 — 21 травня 1981
Народився 2 лютого 1926(1926-02-02) (94 роки)
Кобленц, Німеччина
Помер 2 грудня 2020(2020-12-02)[1] (94 роки)
Отон[2]
Політична партія UMP (з 2002)
Дружина Анн-Еймон Соваж де Брант
Нагороди
Підпис Valéry Giscard d'Estaing signature.svg

Валері Жискар д'Естен (фр. Valéry Giscard d'Estaing; 2 лютого 1926, Кобленц, Німеччина — 2 грудня 2020) — президент Французької республіки (П'ята республіка), 1974—1981. Правоцентристський політик.

Життєпис та політична діяльність[ред. | ред. код]

Після кончини Жоржа Помпіду вибраний президентом республіки і знаходився на цій посаді один повний семирічний термін. Під час правління Жискара були зроблені масштабні державні проекти (зокрема, спорудження швидкісних залізниць TGV і будівництво АЕС). Лауреат премії Нансена 1979 року. Проте в другій половині його терміну почалася значна економічна криза, що зупинила стабільне зростання французької економіки і закінчила «славне тридцятиліття».

Жискар д'Естен, що не належав до голлістських партій, почав переглядати деякі аспекти зовнішньої політики голлізму. При ньому Франція поступово почала повертатися у військові структури НАТО, підтримавши рішення Ради НАТО розвернути в Європі американські ракети середньої і малої дальності. Прем'єр-міністр Франції Раймон Барр проголосив «політику жорсткої економії», що призвело до скорочення програм фінансування французького впливу за кордоном, зокрема — в країнах Тропічної Африки. В кінці правління Жискара критики звинувачували його в авторитаризмі, відмові від компромісів і прагненні фактично перетворити уряд на своє «ближнє коло». Це відштовхнуло від нього багатьох правих.

У 1981 балотувався на другий термін, але в другому турі програв Франсуа Міттерану. Жискар звинуватив в цій поразці свого екс-прем'єра голліста Жака Ширака (попередника Барра), який виставив свою кандидатуру на цих виборах, відібравши у президента частину голосів і, не пройшовши в другий тур, не закликав своїх прихильників голосувати за Жискара. Згодом, коли Ширак вже став сам президентом (у 1995), Жискар завжди виступав критиком його політики.

У 2003 обраний членом Французької академії, з 2004 бере участь в засіданнях Конституційної ради Франції (хоча її членом є довічно ще з 1981 як екс-президент, але до цього займав виборні пости, несумісні згідно із законом з місцем в Раді).

Учасник розробки Європейської конституції. Супротивник прийняття Туреччини в Євросоюз. Перед виборами-2007 підтримав Ніколя Саркозі, що викликало дискусію, оскільки Жискар як член Конституційної ради має деякі обмеження на публічні висловлювання (аналогічна критика була пов'язана і з його виступами на підтримку Європейської конституції перед референдумом).

Французи називають його l'Ex (Екс) — впродовж чверті століття, з 1981 по 2007 рік, він був єдиним екс-президентом, що жив (за винятком декількох місяців в 1995—1996, між відходом Міттерана з свого поста і його кончиною). У 2004 році Жискар побив рекорд Еміля Лубе по найдовшому перебуванню в статусі екс-президента (Лубе прожив 23 роки після того, як покинув посаду).

Постійний член Більдерберзької групи.

2020-го року 37-літня німецька журналістка подала скаргу до прокуратури Парижу на Валері, вона звинувачує його в тому, що тоді 92-літній політик під час інтерв'ю поклав руку їй на сідницю. Подібні дії за законом Франції караються позбавленням волі до двох років та штрафом у 30 тис. євро[3].

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Кривонос Р. А., Маковський С. О. В. Жискар Д'Естен // Європейський Союз: економіка, політика, право: енциклопедичний словник / редкол.: В. В. Копійка (голова), О. І. Шнирков (заст. голови), В. І. Муравйов та ін. — К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2011. — С. 162—163.
  • Р. Л. Кривонос. Жискар д'Естен // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
Попередник: Президент Франції
Наступник:
Жорж Помпіду
Франсуа Міттеран