Аквітанія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Аквітанія
Aquitaine
Прапор регіону Аквітанія
Логотип регіону Аквітанія
(Прапор регіону) (Логотип регіону)
Розташування
Карта Франції з позначенням регіону Аквітанія
Адміністрація
Столиця Бордо
Президент ради Ален Руссе
Префект Франсі Ідрак
Департаменти Дордонь
Жиронда
Ланди (департамент)
Лот і Гаронна
Атлантичні Піренеї
Округи 18
Кантони 235
Комуни 2 296
Статистика
Площа1 41,208 км²
Населення (7-е місце)
 * 01.01.2006
(за оцінками)
3 099 млн.
 * 08.03.1999
(за переписом)
2 908 359 чол.
 * Щільність (2006) 75/км²
1 За земельним реєстром, за винятком озер, ставків і льодовиків площею більше 1 км², а також естуарій річок.
Франція

Аквітанія (лат. Aquitania, фр. Aquitaine) — історична область і регіон на південному заході сучасної Франції, обмежена Біскайською затокою на заході, Піренеями на півдні, річкою Луара на півночі і Роною на сході.
Столиця регіону — Бордо. Площа регіону 41 300 км².
Складається з департаментів Дордонь, Жиронда, Ланди, Ло і Гаронна, Атлантичні Піренеї.

Історія[ред.ред. код]

Вперше згадується Цезарем (I століття до н.е.) як частина Галії, розташована між Піренеями та р. Гаронною, населена іберійськими племенами.

У Римській імперії в період правління Октавіана Августа (27 до н.е.14 н. е.) Аквітанія була імператорською провінцією, що включала територію між р. Луарою і Піренеями; за адміністративною реформою Діоклетіана (284305) була розділена на 3 провінції:

  • Aquitania prima (північний схід)
  • Aquitania secunda (північний захід)
  • Aquitania Novempopulana («дев’яти народів») або Aquitania tertia — найпівденніша частина, із значною часткою баскського населення.

Під час розпаду Римської імперії Аквітанія була захоплена вестготами, що заснували в 418 році в Південній Галії перше на території Західної Римської імперії варварське королівство з центром у Тулузі. Це королівство окрім Аквітанії охоплювало також частину Іспанії.

У 507 році після битви при Вує фр. Vouillé в результаті багаторічних воєн відійшла до франків на чолі з Хлодвігом і стала герцогством у складі Франкської держави.

В 670 році в Аквітанії утвердилася влада герцогів, владу та самостійність яких зміг зламати лише Карл Великий в 769 році.

У VIII столітті до Аквітанії дійшли маври, але незабаром були вигнані, і з 778/781 по 877 Аквітанія без Ґасконі — королівство, васальне Каролінгам, а потім знову герцогство з якого виділилися Тулузьке графство та Септиманія. Врешті Аквітанія дісталася графам Пуату які в 1058 році підкорили і Ґасконь.

У 1137 році Елеонора, спадкоємиця останнього герцога Аквітанії, вийшла заміж за французького короля Людовика VII, у зв’язку з чим Аквітанія була приєднана до володінь французької корони. У 1154 році в результаті другого шлюбу Елеонори з Генріхом Плантагенетом (1152) Аквітанія відійшла до Англії. В 1259 році за Паризьким договором визнавалося, що Аквітанія — це володіння англійської корони.

З XIII століття назва Аквітанія витісняється найменуванням Ґієнь (Guyenne). У XIIXV століттях вона періодично знаходилася під владою англійських королів, в 1453 році була остаточно повернена Франції. У XVIIXVIII століттях входила до складу губернаторства Ґієнь і Ґасконь (центр — Бордо), що перестало існувати з введенням в ході Великої французької революції поділу на департаменти.

Населення[ред.ред. код]

  • 1986 — 2 718 000 осіб.
  • 2002 — 2 966 556 осіб.

Промисловість[ред.ред. код]

Червоні вина (Margaux, St. Julien) виробляються в районі Медок, що межує з Жирондою.

Див. також[ред.ред. код]

Географія Франції Це незавершена стаття з географії Франції.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.