Аквітанія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Аквітанія

Aquitaine

Blason de l'Aquitaine et de la Guyenne.svg
Flag of Aquitaine.svg
Герб Прапор
Arcachon 003.jpg
Столиця Бордо
Країна Flag of France (1794–1815, 1830–1974, 2020–present).svg Франція
Межує з: сусідні адмінодиниці
Пуату-Шарант, Лімузен, Південь-Піренеї, Наварра ?
Департаменти Дордонь
Жиронда
Ланди (департамент)
Лот і Гаронна
Атлантичні Піренеї
Округи 18
Кантони 235
Населення
 - повне 3 099 млн. (оцінка станом на 01.01.2006)
2 908 359 чол. (за переписом 08.03.1999) (7-е)
 - густота 75/км² (2006)
Площа
 - повна 41,208 км²
Часовий пояс UTC+1 і UTC+2
Президент ради Ален Руссе
Префект Франсі Ідрак
Вебсайт aquitaine.fr
Код ISO 3166-2 FR-B
Карта Франції з позначенням регіону Аквітанія

Карта Франції з позначенням регіону Аквітанія
Commons-logo.svg Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Аквітанія

Аквіта́нія (лат. Aquitania, фр. Aquitaine) — історична область і колишній регіон (з 1 січня 2016 року у складі регіону Нова Аквітанія) на південному заході сучасної Франції, обмежена Біскайською затокою на заході, Піренеями на півдні, річкою Луара на півночі і Роною на сході.
Столиця регіону — Бордо. Площа регіону 41 300 км².
Складається з департаментів Дордонь, Жиронда, Ланди, Ло і Гаронна, Атлантичні Піренеї.

Історія[ред. | ред. код]

Вперше згадується Цезарем (I століття до н. е.) як частина Галії, розташована між Піренеями та річкою Гаронною, населена іберійськими племенами.

У Римській імперії в період правління Октавіана Августа (27 до н. е. — 14 н. е.) Аквітанія була імператорською провінцією, що включала територію між р. Луарою і Піренеями; за адміністративною реформою Діоклетіана (284305) була розділена на 3 провінції:

  • Aquitania prima (північний схід)
  • Aquitania secunda (північний захід)
  • Aquitania Novempopulana («дев'яти народів») або Aquitania tertia — найпівденніша частина, із значною часткою баскського населення.

Під час розпаду Римської імперії Аквітанія була захоплена вестготами, що заснували в 418 році в Південній Галії вперше на території Західної Римської імперії варварське королівство з центром у Тулузі. Це королівство окрім Аквітанії охоплювало також частину Іспанії.

У 507 році після битви при Вує (фр. Vouillé) в результаті багаторічних війн відійшла до франків на чолі з Хлодвігом і стала герцогством у складі Франкської держави.

У 670 році в Аквітанії утвердилася влада герцогів, владу та самостійність яких зміг зламати лише Карл Великий у 769 році.

У VIII столітті до Аквітанії дійшли маври, але незабаром були вигнані, і з 778/781 по 877 Аквітанія без Гасконі — королівство, васальне Каролінгам, а потім знову герцогство з якого виділилися Тулузьке графство та Септиманія. Врешті Аквітанія дісталася графам Пуату, які в 1058 році підкорили і Гасконь.

У 1137 році Елеонора, спадкоємиця останнього герцога Аквітанії, вийшла заміж за французького короля Людовика VII, у зв'язку з чим Аквітанія була приєднана до володінь французької корони. У 1154 році в результаті другого шлюбу Елеонори з Генріхом Плантагенетом (1152) Аквітанія відійшла до Англії. У 1259 році за Паризьким договором було визнано, що Аквітанія — це володіння англійської корони.

З XIII століття назву Аквітанія витіснило найменування Гуйен (Guyenne)[1]. У XIIXV століттях вона періодично знаходилася під владою англійських королів, у 1453 році була остаточно повернена Франції. У XVIIXVIII століттях входила до складу губернаторства Гуйен і Гасконь (центр — Бордо), що перестало існувати з введенням в ході Великої французької революції поділу на департаменти.

Населення[ред. | ред. код]

  • 1986 — 2 718 000 осіб.
  • 2002 — 2 966 556 осіб.

Промисловість[ред. | ред. код]

Червоні вина (Margaux, St. Julien) виробляються в районі Медок, що межує з Жирондою.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Часто також Гієнь.

Посилання[ред. | ред. код]