Нурутдінов Сіродж

Нурутдінов Сіродж
узб. Siroj Nuriddinov узб. Сирож Нуриддинов
Народився	2 травня 1911(1911-05-02) Ташкент, Туркестанське генерал-губернаторство, Російська імперія
Помер	9 червня 1966(1966-06-09) (55 років) Ташкент, Узбецька Радянська Соціалістична Республіка, СРСР
Країна	Російська імперія  СРСР
Національність	узбек
Діяльність	політик
Alma mater	Вища партійна школа при ЦК КПРС
Посада	депутат Верховної ради СРСР
Військове звання	підполковник
Партія	КПРС
У шлюбі з	Насриддінова Ядгар Садиківна
Нагороди

Сіродж Нурутдінович Нурутдінов (2 травня 1911(19110502), місто Ташкент, тепер Узбекистан — 9 червня 1966, місто Ташкент, тепер Узбекистан) — радянський партійний діяч, секретар ЦК КП(б) Узбекистану, голова Узбецької республіканської ради профспілок, 1-й секретар Ташкентського і Наманганського обласних комітетів КП Узбекистану. Депутат Верховної ради Узбецької РСР. Депутат Верховної Ради СРСР 3—6-го скликань.

Життєпис

Народився в родині кустаря-кравця. З 1922 по 1928 рік навчався в початковій та середній школах міста Ташкента, закінчив сім класів. Трудову діяльність розпочав у січні 1929 року учнем токаря і токарем на заводі імені Ілліча в Ташкенті. У 1930 році вступив до комсомолу.

У серпні 1933—1935 роках — у Червоній армії.

З 1935 року працював токарем, майстром механічного цеху на заводі імені Ілліча в Ташкенті, брав активну участь у діяльності комсомольської організації.

У 1937—1938 роках — 1-й секретар Ташкентського міського комітету ЛКСМ Узбекистану. З 1938 року — 1-й секретар Ташкентського обласного комітету ЛКСМ Узбекистану.

Член ВКП(б) з 1938 року.

З осені 1940 по 1941 рік навчався в Промисловій академії імені Л. М. Кагановича в Москві.

З 1941 року — завідувач відділу промисловості і зв'язку Ташкентського обласного комітету КП(б) Узбекистану; секретар Ворошиловського районного комітету КП(б) Узбекистану Андижанської області; секретар Ташкентського обласного комітету КП(б) Узбекистану із промисловості.

У 1942—1945 роках — у Червоній армії, учасник німецько-радянської війни з жовтня 1942 року. Служив на політичній роботі (військовим комісаром) в 90-й окремій стрілецькій бригаді 3-ї гвардійської армії, з 1944 року був начальником політичного відділу і помічником командира із політичної частини 5-ї понтонно-мостової бригади Резерву головного командування. Воював на Південно-Західному, 3-му Українському фронтах.

У 1945 (офіційно 30 січня 1946) — 1947 року — 3-й секретар Ташкентського міського комітету КП(б) Узбекистану.

У 1947—1949 роках — 1-й секретар Ташкентського обласного комітету КП(б) Узбекистану.

У березні 1949 — 1950 року — секретар ЦК КП(б) Узбекистану.

У 1950—1953 роках — слухач Вищої партійної школи при ЦК ВКП(б).

У 1953—1954 роках — завідувач відділу шкіл ЦК КП Узбекистану.

У лютому 1954 — квітні 1955 року — 1-й секретар Наманганського обласного комітету КП Узбекистану.

У квітні 1955 — лютому 1956 року — 1-й секретар Ташкентського міського комітету КП Узбекистану.

У лютому 1956 — 23 березня 1959 року — 1-й секретар Ташкентського обласного комітету КП Узбекистану.

У 1959—1964 роках — голова Узбецької республіканської ради профспілок.

У 1964—1966 роках — начальник Каршинського будівельного тресту, начальник 6-го будівельного тресту Міністерства будівництва Узбецької РСР.

Помер 9 червня 1966 року в місті Ташкенті.

Життєпис

Дружина — Насриддінова Ядгар Садиківна (1920—2006). Діти: Дочки — Лола (1939 р.н.), Раїса (1942 р.н.), Зульфія (1950 р.н.), син — Бахтіяр (1947—1989).

Звання

• старший батальйонний комісар
• підполковник

Нагороди

• два ордени Леніна
• орден Червоного Прапора (12.06.1945)
• орден Вітчизняної війни І ст. (14.11.1944)
• орден Червоної Зірки (27.09.1943)
• медаль «За оборону Сталінграда»
• медаль «За взяття Будапешта» (1945)
• медаль «За визволення Бєлграда» (1945)
• медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1945)
• медалі

Джерела

• Нурутдинов Сиродж (рос.)