Олійник Микола Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олійник Микола Олександрович
Народився15 грудня 1935(1935-12-15) (88 років)
Червоний Яр в родині сільських трудівників
Місце проживанням. Харків
Країнаукраїнець
Діяльністьвикладач університету
Alma materХарківський державний педагогічноий інститут фізичного виховання ім. Г. С. Сковороди
Галузьісторія і управління фізичною культурою і спортом в Україні
Вчене званняпрофесор
Науковий ступіньдоктор філософії
ЧленствоАкадемік Української академії наук
БатькоОлександр Дмитрович Олійник (1909 – 1968 рр.)
МатиАкуліна Митрофанівна Олійник (1914 – 2003 рр.)
Нагороди

Олійник Микола Олександрович (15 грудня 1935)[1] — радянський і український спортивний і педагогічний діяч, вчений в галузі історії та управління фізичною культурою і спортом в Україні, доцент (1991 р.), кандидат наук з фізичного виховання і спорту (2001 р.), професор (2003 р.), суддя Всесоюзної категорії з легкої атлетики (1991 р.), заслужений працівник фізичної культури і спорту України (1997 р.)[2], член — кореспондент (2005 р.), академік Української академії наук (2009 р.), почесний професор Харківського державного технічного університету сільського господарства (2000 р.).

Біографія

[ред. | ред. код]

1953—1957 рр. — служба в танковій дивізії РА, сержант, заступник командира взводу

1957—1958 рр. — студент Черкаського державного педагогічного інституту

1958—1961 рр. — студент Харківського державного педагогічного інституту фізичного виховання ім. Г. С. Сковороди

1961—1964 рр. — викладач кафедри легкої атлетики Харківського державного педагогічного інституту ім. Г .С .Сковороди

1964—1985 рр. — старший викладач кафедри фізичного виховання Харківського політехнічного інституту

1985—1986 рр. — викладач-тренер Харківської обласної школи-інтернату спортивного профілю

1986—1989 рр.- старший викладач, заступник декана Харківського спортивного факультету Київського державного інституту фізичної культури

1989—1990 рр.- проректор зі спорту Харківського державного інституту фізичної культури (ХаГІФК)

1990—1995 р.р.- голова комітету у справах молоді і спорту Харківського облвиконкому

1995—2012 р.р. — ректор ХаГІФК, а з 2001 р. — ректор Харківської державної академії фізичної культури (ХГАФК)

2012—2013 рр. — професор кафедри легкої атлетики ХГАФК

2014 р. — директор спортивних споруд Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди

Урядові та відомчі нагороди

[ред. | ред. код]

Медаль «Ветеран праці» (1989 р.)

Суддя Всесоюзної категорії з легкої атлетики (1991 р.)

Заслужений працівник фізичної культури і спорту України (1997 р.)

Почесна Грамота Кабінету Міністрів України (2003 2005 2009 рр.)

Почесна Грамота Верховної Ради України (2005 р.)

Грамота НОК України (2005 р.)

Грамота Міністерства у справах молоді та спорту «За активну громадську діяльність» (2005 р.)

Нагрудний знак «Петра Могили» МОН України (2007 р.)

Грамота Комітету з фізичного виховання та спорту МОН України (2008 р.)

Вчені звання і ступінь

[ред. | ред. код]
  • Присвоєно вчене звання доцента (1991 р.)
  • Присвоєно вчений ступінь кандидата наук з фізичного виховання і спорту. Тема дисертації «Теоретичні та методичні засади управління фізичною культурою і спортом в Україні» (2000 р.)
  • Присвоєно вчене звання професора (2003 р.)
  • Член — кореспондент Української академії наук (2005 р.)
  • Академік Української академії наук (2009 р.)

Нагороди громадських організацій та органів місцевого самоврядування

[ред. | ред. код]
  • Срібна медаль «Незалежність України» Міжнародного академічного рейтингу популярності «Золота фортуна» (2004 р.)
  • Медаль «За видатні досягнення в прогресі суспільства» Української академії наук (2005 р.)
  • Медаль «За заслуги» Федерації футболу України (2005 р.)
  • Медаль «Ділова людина України» (2007 р.)
  • Орден «За творчі здобутки» першого ступеня Української академії наук (2010 р.)

Подяки

[ред. | ред. код]
  • Харківської обласної державної адміністрації (1999)
  • Харківської обласної адміністрації та обласної Ради (2000, 2002 р.р.)
  • Харківської районної державної адміністрації та районної Ради (2005 р.)
  • Нагрудний знак «За заслуги» Балаклійської районної адміністрації (2005 р.)

Почесні знаки

[ред. | ред. код]
  • Харківського міського голови «За старанність» (2004 2005 рр.)
  • Харківської обласної Ради «Слобожанська слава» (2006 р.)
  • Міжнародного громадського фонду імені полководця Г. К. Жукова «За мужність і любов до Вітчизни» (1941—1945 рр.) (2003 р.)
  • Харківської обласної федерації футболу (2005 р.)
  • Президії ХОО ФСТ «Динамо» «За заслуги» (2005 2009 рр.)
  • ХДАФК «За заслуги» (2005 р.)

Основні публікації

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Олійник Микола Олександрович. logos-ukraine.com.ua. Процитовано 2 червня 2021.
  2. ↑ Олійник Микола Олександрович. who-is-who.ua. Український видавничий портал. Процитовано 2 червня 2021.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • С. К. Фомін. (2022). Олійник Микола Олександрович. І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін. (Ред.), Енциклопедія Сучасної України (т. 24) . Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. Переглянуто 17.10.2022, https://esu.com.ua/search_articles?id=76476
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Олійник_Микола_Олександрович