Омський державний технічний університет

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Омський державний технічний університет
рос. Омский государственный технический университет
(ОмДТУ)
55°00′56″ пн. ш. 73°21′24″ сх. д. / 55.01560000002777429° пн. ш. 73.35690000002777822° сх. д. / 55.01560000002777429; 73.35690000002777822Координати: 55°00′56″ пн. ш. 73°21′24″ сх. д. / 55.01560000002777429° пн. ш. 73.35690000002777822° сх. д. / 55.01560000002777429; 73.35690000002777822
Тип державний
Країна Росія Росія
Розташування Омськ
Засновано 16 листопада 1942
Приналежність Міністерство науки та вищої освіти РФd[1]
Випускники [[:]]
Штаб-квартира Омськ
Сайт omgtu.ru
Мапа

Федеральна державна бюджетна освітня установа вищої освіти «Омський державний технічний університет» (ОмДТУ) — заклад вищої освіти в Омську. З 2016 року має статус регіонального опорного університету[2][3][4].

Історія[ред. | ред. код]

У зв'язку з початком німецько-радянської війни в Омськ евакуювали, у грудені 1941 року, Ворошиловградський машинобудівний інститут у грудені 1941 року, який у 1942 році був реорганізований в Омський машинобудівний інститут Постановою Ради народних комісарів СРСР № 1 828 від 16 листопада 1942 року[5].

На момент створення інститут мав 2 факультети: технологічний та машинобудівний. Після закінчення війни інститут почав розвиватися, у ньому відкривалися нові факультети.

У 1963 році Омський машинобудівний інститут перейменували в Омський політехнічний інститут.

1993 року Омський політехнічний інститут було перейменовано в Омський державний технічний університет.

Структура університету[ред. | ред. код]

Факультети[ред. | ред. код]

  • Факультет гуманітарної освіти
  • Факультет довузівської підготовки
  • Факультет інформаційних технологій та комп'ютерних систем
  • Радіотехнічний факультет
  • Факультет транспорту, нафти та газу
  • Факультет економіки та управління
  • Факультет елітної освіти та магістратури

Інститути[ред. | ред. код]

  • Інститут безпеки життєдіяльності
  • Інститут військово-технічної освіти
  • Інститут дизайну і технологій
  • Інститут додаткової професійної освіти
  • Інститут заочного навчання
  • Машинобудівний інститут
  • Нафтохімічний інститут
  • Енергетичний інститут

Ректори[ред. | ред. код]

  • 1942 — 1951 — Зак Леонід Веніамінович 1942 — 1951
  • 1951 — 1954 — Алексєєв Іван Олексійович
  • 1954 — 1963 — Севастьянов Микола Степанович
  • 1963 — 1976 — Машков Олександр Костянтинович
  • 1976 — 1986 — Селезньов Юрій Валер'янович
  • 1986 — 2007 — Жилін Микола Семенович
  • 2007 — 2015 — Шалай Віктор Володимирович
  • 2015 — донині — Косих Анатолій Володимирович

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Список опорних вузів в Росії поповнили 22 регіональних університету. Інтерфакс. 17 квітня 2017. Архів оригіналу за 27 квітня 2017. Процитовано 20 вересня 2019.(рос.)
  2. Виклик для вузів. Коммерсантъ. 17 квітня 2017. Архів оригіналу за 29 серпня 2018. Процитовано 20 вересня 2019.(рос.)
  3. За підсумками другого конкурсного відбору програми створення опорних університетів 22 вузи стануть опорними. Міністерство освіти і науки Російської Федерації. 18 квітня 2017. Архів оригіналу за 27 квітня 2017. Процитовано 20 вересня 2019.(рос.)
  4. Постанова РНК СРСР від 16 листопада 1942 р. [Архівовано 29 липня 2017 у Wayback Machine.](рос.)

Посилання[ред. | ред. код]