Опарін Григорій Олексійович
| Григорій Олексійович Опарін | ||||
|---|---|---|---|---|
| Оригінал імені | рос. Григорий Алексеевич Опарин | |||
 | ||||
| Країна |
 Росія | |||
| Народження |
1 липня 1997 (26 років) Мюнхен | |||
| Титул | Міжнародний майстер (2011), Гросмейстер (2013) | |||
| Рейтинг ФІДЕ | 2652 (№ 98 у рейтингу ФІДЕ у березні 2020 року) | |||
| Піковий рейтинг |
2660 — 86 місце (липень 2019р) | |||
Григорій Олексійович Опарін (рос. Григорий Алексеевич Опарин; нар. 1 липня 1997, Мюнхен) — російський шахіст, гросмейстер від 2013 року.
Його рейтинг на березень 2020 року — 2652 (98-ме місце у світі, 24-те в Росії).
Шахова кар'єра[ред. | ред. код]
2007 року Опарін отримав звання ФІДЕ кандидат у майстри спорту, після того, як посів 2-ге місце, поступившись Кирилові Алексєєнку, на чемпіонаті Європи серед юнаків до 10 років. Звання міжнародного майстра йому присудили 2011 року.[1]
У травні 2012 року фінішував третім, позаду Владислава Артем'єва і Володимира Бєлоуса, на турнірі Молоді зірки світу в Кирішах.[2] У липні 2013 року Опарін грав за російську збірну, яка здобула срібні медалі на шаховій олімпіаді до 16 років у Чунціні (Китай).[3] На тому змаганні він також виграв золоту медаль в особистому заліку за найкращий результат на 2-й шахівниці.[4] У вересні виграв відкритий турнір у Трієсті.[5] Тією перемогою він виконав третю і останню гросмейстерську норму, перші дві виконав на Меморіалі Чигоріна 2011 і Masters Open шахового фестивалю Гібралтар 2013.
У березні 2014 року Опарін набрав 7½/11 очок на чемпіонаті Європи, з якого перші 23 учасники кваліфікувались на Кубок світу ФІДЕ. Але, поділивши 10-24-те місце, за додатковими показниками від фінішував 24-м.[6] Наступного місяця він виграв чемпіонат Росії серед юніорів.[7][8] Через два роки виграв Російську вищу лігу, кваліфікаційне змагання у Суперфінал чемпіонату Росії.[9] Там він набрав 5½/11 очок.[10] У грудні 2016 року Опарін взяв участь у Матчі поколін Nutcracker у Москві. Це був матч між командами «царі» (Борис Гельфанд, Олександр Морозевич, Олексій Широв і Олексій Дреев) і «принци» (Володимир Федосєєв, Даніїл Дубов, Владислав Артем'єв і Опарін), що проходив за схевенінгенською системою.[11] Опарін і Широв були найкращими гравцями, набравши по 10 очок, і зіграли дві гри плей-оф. Опарін виграв 1½-½ і кваліфікувався на турнір Цюрих зі швидких шахів.[12]
Зміни рейтингу[ред. | ред. код]
|
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ IM title application (PDF). FIDE. Процитовано 2 квітня 2016.
- ↑ The Week in Chess 916. theweekinchess.com. Процитовано 11 липня 2016.
- ↑ OlimpBase :: World Youth U16 Chess Olympiads :: Grigory Oparin. www.olimpbase.org. Процитовано 11 липня 2016.
- ↑ Board Standings. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 11 липня 2016.
{{cite web}}: Недійсний|deadurl=bot: unknown(довідка). World Youth Under-16 Chess Olympiad 2013. - ↑ The Week in Chess 983. theweekinchess.com. Процитовано 11 липня 2016.
- ↑ McGourty, Colin (17 березня 2014). Winners and Losers: The European Championship. chess24.com. Процитовано 3 січня 2018.
- ↑ В Лоо завершилось детское первенство России. ruchess.ru (рос.). Russian Chess Federation. 24 квітня 2014. Процитовано 3 листопада 2016.
- ↑ McGourty, Colin (22 грудня 2014). Christmas Nutcracker: Russian prodigies. Chess24. Процитовано 3 листопада 2016.
- ↑ Grigoriy Oparin wins Russian "Higher League". ChessBase. 4 липня 2016. Процитовано 11 липня 2016.
- ↑ Silver, Albert (1 листопада 2016). Riazantsev and Kosteniuk are 2016 Russian champions. Chess News. ChessBase. Процитовано 3 листопада 2016.
- ↑ Crowther, Mark (22 грудня 2016). Nutcracker Match of the Generations 2016. The Week in Chess. Процитовано 3 січня 2018.
- ↑ Grigoriy Oparin qualifies for Kortchnoi Zurich Chess Challenge. Chessdom. 23 грудня 2016. Процитовано 3 січня 2018.
- ↑ Рейтинг Ело зі списків ФІДЕ. Джерело: fide.com (дані з 2001 року), benoni.de, olimpbase.org (дані 1971—2001 років)
Посилання[ред. | ред. код]
- Особова картка Григорія Опаріна на сайті ФІДЕ
- Партії Григорія Опаріна в базі Chessgames
- Особова картка Григорія Опаріна на сайті 365chess.com