Пам'ятник воїнам УГА (Винники)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перший скульптурний памʼятник воїнам УГА в Україні

Типпам'ятник
Країна Україна
РозташуванняВинники
Автор проєктуПавло Ковжун і Левко Лепкий
СкульпторВасиль Сидурко
Матеріалпісковик
Засновано5 червня 1922
Встановлено5 червня 1922

Па́м'ятник воїнам УГА у Винниках (біля Львова) — пам'ятник українським січовим стрільцям у Винниках, що знаходиться на старому міському цвинтарі. Пам'ятник відкрито 5 червня 1922 року. Це перший на українських землях скульптурний пам'ятник воїнам УГА.

У стрілецькій могилі похоронені тіла п'ятнадцятьох стрільців і чотаря Ганкевича (за Михайлом Влохом)[1].

Стосовно кількості похоронених бійців УГА точної інформації немає. Газета «Свобода» (США) від 25 травня 1921 р. згадує про перепоховання (23 квітня, субота) 15 стрільців, з яких лише двоє відомі — Лука Семчук з Пирятина Радехівського повіту та Петро Довгий з Романова.[2]

Газета «Батьківщина» (ч.50/1921), описуючи цю ж подію називає кількість перепохованих — 16 стрільців (п'ятнадцятьох стрільців і чотаря Ганкевича).[3]

Пам'ятник стрільцям УГА є масовим похованням 14 або ж 30 українських воїнів. Кількість похованих потребує ще додаткового вивчення (Козак О. М. з "інформаційного звіту про проведення заходу «Вивчення архівних матеріалів про поховання жертв воєн та політичних репресій на території Львівської області»)[4]

Зліва від пам’ятника був похований січовий стрілець, винниківчанин Тимофій Макар (1894—1967 рр.). 3 лютого 2018 р. відбулася церемонія перепоховання Тимофія Макара у братську могилу воїнам УГА. Відомі імена воїнів УГА: 1. Роман Вавець (Валець Н/), поліг в бою 1\І. 1919.

2. Стефан Жилавюк (Жилавюк Стефан)– 3\І. 1919.

3. Петро Боднар (Боднар Петро) – 17\ІІ. 1919.

4. Микита Сікора (Сікора Максим)– 17\ІІ. 1919.

5. Роман Бордун (Роман Бордун )– 18\ІІ. 1919.

6. Михайло Залізко (Зеліско Михайло) – 24\ІІ. 1919.

7. Маріян Маланчук (Маланчук Максим)– 1\IV. 1919.

8. Теодор Остапчук (Остапчук Теодор)– 12\IV. 1919.

9. Семчук Лук’ян – 1919.

10. Петро Довгий – 12. 1919.

11. Чотар Ганкевич – 1919.

12. Тимофій Макар – 1967.

13. Воробець Іван.[5]

Архітектори — Левко Лепкий і Павло Ковжун

Скульптор — Василь Сидурко

Пам'ятник воїнам УГА освятив прелат о. Леонтій Куницький. У Винниках це була його перша панахида на стрілецькій могилі.[6]

Хоча згодом польські шовіністи вимагали ліквідувати пам'ятник, однак з правової точки зору на це не знайшли підстав. Пам'ятник щасливо перебув Другу світову війну. Згодом вже радянські вандали пошкодили пам'ятник та знищили державний знак — тризуб. Могилу в радянський час доглядала і опікувалася нею Михайлина Гарапа. Місцеві мешканці і тепер ретельно доглядають могилу і вшановують героїв. На початку 1990-х рр., за старими світлинами, здійснив відновлення могили п. Тарас Левків разом із студентами коледжу ім. І. Труша (радянським режимом було знищено тризуб на пам'ятнику).[7]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Байцар Андрій. Винниківський некрополь: Історія та сучасність (Част. I)http://plus.lviv.ua/publ/21-1-0-864 [Архівовано 22 грудня 2015 у Wayback Machine.]
  2. Байцар Андрій. ПАМ'ЯТНИК ВОЇНАМ УКРАЇНСЬКОЇ ГАЛИЦЬКОЇ АРМІЇ У ВИННИКАХ http://baitsar.blogspot.com/2017/01/blog-post_73.html?spref=fb [Архівовано 26 серпня 2017 у Wayback Machine.]
  3. Байцар Андрій. Винниківський цвинтар. Військові поховання. http://baitsar.blogspot.com/2017/08/blog-post_5.html?spref=fb [Архівовано 26 серпня 2017 у Wayback Machine.]
  4. Байцар Андрій. Винниківський некрополь: Історія та сучасність (Част. I)http://plus.lviv.ua/publ/21-1-0-864 [Архівовано 22 грудня 2015 у Wayback Machine.]
  5. Байцар Андрій. ПАМ’ЯТНИК ВОЇНАМ УКРАЇНСЬКОЇ ГАЛИЦЬКОЇ АРМІЇ У ВИННИКАХ https://baitsar.blogspot.com/2017/01/blog-post_73.html [Архівовано 26 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
  6. Байцар Андрій.Винники туристичні: Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. – Винники:ТзОВ ВТФ «Друксервіс», 2016, с. 158
  7. Байцар Андрій. Пам'ятники Винник. Пам'ятник воїнам УГА (1922 р.) // Винниківський вісник № 458-№ 459, 2 червня 2014 р.

Джерела

[ред. | ред. код]