Ковжун Павло Максимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Павло Ковжун)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Павло Ковжун, працівник інформбюро Сірої дивізії

Павло́ Макс́имович Ко́вжун (3 жовтня 1896(18961003), село Костюшки, нині Овруцький район, Житомирська область — 15 травня 1939, Львів) — український графік, маляр і мистецтвознавець, спершу представник футуризму, у 1920-х — конструктивізму з використанням елементів українського бароко. Учасник Перших Визвольних змагань 1917—1921 рр.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 3 жовтня 1896 року на Волині.

Закінчив художнє училище у Києві та школу прапорщиків у Житомирі.

В роки Першої світової війни перебував на Румунському фронті, був двічі поранений. Наприкінці війни редагував газету «Козацька думка» (орган 26-го Українського корпусу). 1918 року працював у Інформаційному бюро Сірої дивізії. Брав участь у бойових діях проти Першої радянської української дивізії та червоноармійців на півночі Правобережної України. У квітні 1919 був учасником боїв на польському фронті.

Після поразки Армії УНР перебував у таборі в Пікуличах.

Працював у Перемишлі в мистецькій майстерні, яку організував колишній командир Сірої дивізії Борис Палій-Неїло. Віддавав перевагу книжковій графіці (обкладинки, екслібриси, видавничі знаки, плакати, ініціали, карикатури).

Обкладинки до книг (твори Івана Франка, ілюстрації до альманаху «Сонцецвіт», видання Антона Крушельницького), екслібриси, промислова графіка, розписи; нариси про Миколи Глущенка, Льва Ґеца.

Автор (спільно з Михайлом Осінчуком) церковних поліхромій в українському візантійському стилі (Озірна, Сокаль, Зашків, Долина, Миклашів, Наконечне, Калуш, Стоянів та ін.) та мистецьких монографій. Автор статей на мистецькі теми й про діячів культури. Учасник багатьох виставок (Прага, Брюсель, Варшава, Берлін, Рим, Неаполь). Редактор журналів «Митуса» та «Мистецтво». У 1930-х роках в Українському науковому інституті (Берлін) прочитав цикл лекцій з історії українського мистецтва.

Помер 15 травня 1939 року у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Тернистий шлях кубанця Проходи: Документальний роман / Вступне слово Р. Коваля. — Вінниця : ДП «ДКФ», 2007. — 404 с.

Посилання[ред. | ред. код]