Папужник червоноголовий
| Папужник червоноголовий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Червоноголовий папужник (зверху) і королівський папужник (знизу)
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Erythrura cyaneovirens (Peale, 1848) | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Geospiza cyaneovirens Amblynura cyanovirens | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Папу́жник червоноголовий[2] (Erythrura cyaneovirens) — вид горобцеподібних птахів родини астрильдових (Estrildidae). Ендемік Самоа.
Довжина птаха становить 11 см. Голова червона, спина синьо-зелена, горло і груди сині, решта нижньої частини тіла синьо-зелена. Надхвістя і гузка червоні. Хвіст короткий, центральні стернові пера темно-червоні, решта чорнувато-коричневі. Очі карі, дзьоб чорний. Самиці мають дещо світліше, менш яскраве забарвлення, нижня частина тіла у них більш зелена.
Виділяють два підвиди:[3]
Фіджійські і королівські папужники раніше вважалися підвидами червоноголового папужника, однак були визнані окремими видами.
Червоноголові папужники живуть у вологих тропічних лісах, на узліссях і галявинах, на луках і плантаціях, в садах. Уникають густих тропічних лісів. Живляться переважно насінням трав'янистих рослин, а також комахами та їх личинками. Гніздо кулеподібне, в кладці 3-4 яйця. Інкубаційний період триває 2 тижні, птешенята покидають гніздо через 3 тижні після вилуплення і стають самостійними у віці 1,5 місяців.
МСОП класифікує королівських і червоноголових папужників як один вид Erythrura cyaneovirens і класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. За оцінками дослідників, популяція королівських папужників становить менше 1000 дорослих птахів, а популяція червоноголових папужників є більшою. Загальна популяція королівських і червоноголових папужників становить від 10 до 20 тисяч дорослих птахів.
- ↑ BirdLife International (2016). Erythrura cyaneovirens: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 31 серпня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Waxbills, parrotfinches, munias, whydahs, Olive Warbler, accentors, pipits. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 31 серпня 2022.
- Jürgen Nicolai (Hrsg.), Joachim Steinbacher (Hrsg.), Renate van den Elzen, Gerhard Hofmann: Prachtfinken – Australien, Ozeanien, Südostasien. Eugen Ulmer Verlag, Stuttgart 2001, ISBN 3-8001-3249-4.
- Peter Clement, Alan Harris, John Davis: Finches and Sparrows. An Identification Guide. Christopher Helm, London 1993, ISBN 0-7136-8017-2.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |