Порт-Велл (канатна дорога)
 | Ця стаття є сирим перекладом з іншої мови. Можливо, вона створена за допомогою машинного перекладу або перекладачем, який недостатньо володіє обома мовами. |
| Порт-Велл | |
| Дата створення / заснування | 1931 |
|---|---|
 | |
| Країна |
 Іспанія |
| Адміністративна одиниця |
Монжуїк Port Vell de Barcelonad Ель Раваль Барселонета |
| Дата офіційного відкриття | 1931 |
| Довжина або відстань | 1303 м |
| Електронна пошта | mailto:tebarsa@hotmail.com |
| Швидкість | 3 метр на секунду |
| Категорія для видів з цього об'єкта | d |
 | |
| Офіційний сайт(кат.) Офіційний сайт(англ.) | |
 Порт-Велл у Вікісховищі | |
41°22′16″ пн. ш. 2°10′21″ сх. д. / 41.3710038° пн. ш. 2.1724069° сх. д.
Порт-Велл (кат. Telefèric del Port or Aeri del Port, ісп. Teleférico del Puerto) — канатна дорога у Барселоні, Каталонія. Дорога перетинає Порт-Велл[en] і стару гавань Барселони, сполучаючи пагорб Монжуїк з приморським передмістям Барселонета[1][2][3].
Канатна дорога вперше була відкрита в 1931 році і в основному є туристичною пам'яткою, завдяки якій можна побачити місто та порт. Дорогою керує «Teleféricos de Barcelona SA», і тому вона не відноситься до інтегрованої тарифної мережі Autoritat del Transport Metropolità[en] (ATM)[2].
Канатну дорогу Порт-Велл не варто плутати з канатною дорогою Монтжуїк, яка сполучає верхню кінцеву станцію фунікулера Монтжуїк із фортецею Монжуїк.
Канатна дорога починається зі станції Мірамар на схилі пагорба Монтжуїк на висоті 57 м, проходить через вежу «Торре-Хауме I» висотою 107 м і закінчується на вежі «Торре Сант-Себастья» висотою 86 м, де відвідувачі спускаються ліфтом на вулиці Барселонети[2][3].
Під час подорожі відкривається прекрасний краєвид на Барселону, сусідню площу Порталь-де-ла-Пау з пам'ятником Колумбу, Порт-Велл з його Балеарськими поромами і Всесвітнім торговим центром, а також Барселонету з пляжами. Вежа «Торре-Хауме І» була найвищим пілоном підйомником у світі до відкриття у 1966 році канатної дороги Капрун III[2][3].
Канатну дорогу відкрито до відкриття Міжнародної виставки у Барселоні 1929 року. Air Rail San Sebastian — Miramar, SA була зареєстрована і отримала королівську ліцензію на будівництво та експлуатацію трамвая. Керівником проекту був Хуан Родрігес Рода. Вежі були спроектовані архітектором Карлосом Буїгасом[en] і побудовані Material para Ferrocarriles y Construcciones SA. Рухомий склад був побудований Bleichert[en], на той час компанією зі всесвітньою репутацією, яка щойно завершила будівництво Aeri de Montserrat. Ghjnt rjinjhbc був недооцінений, і трамвай відкрився лише 12 вересня 1931 року [1][3].
Спочатку рухомий склад мав два потяги по два вагони. Вагони прямували від кінцевих станцій до Торре-Хауме I і назад, маючи один тяговий трос на загальну довжину для переміщення всіх чотирьох вагонів. [3]
Усі надії на комерційний успіх підприємства були зруйновані під час Великої депресії та громадянської війни в Іспанії (1936—1939). Торре-Хауме I використовувався як дозорний і кулеметний пост. Канатна дорога зазнала значних ушкоджень. Один з двох уцілілих вагонів було передано Aeri de Montserrat, який знову почав працювати в 1940 році. Були обговорення щодо повного демонтажу лінії. Зрештою, Фрідріху Грюнделу, головному інженеру Bleichert під час будівництва, вдалося заснувати Teleféricos de Barcelona, SA. В 1960 році Торре-Сант-Себастья знову було відкрито з новим рестораном на його вершині, а через два роки — Торре-Хауме I. В 1963 році канатну дорогу знову відкривто лише з двома вагонами, що проїхали по всій довжині і через вершину Торре-Хауме I. Після смерті Грюнделя власник декілька разів змінювався, комерційні доходи зменшувалися, а технічний стан погіршувався. Уряд Барселони вирішив, в 1996 році реконструювати Порт-Велл і побудувати Всесвітній торговий центр. Канатну дорогу також відремонтували, та її знову відкрили в 2000 році.[3]
Лінія має довжину 1303 м, з дистанціями 652 м та 651 м. Оригінальні вагони, які все ще використовуються, вміщують по 20 пасажирів та бортпровідника, не споряджена вага становить 1350 кг[2][3].
Канатна дорога була побудована компанією «Bleichert» за системою Блейхерта-Цуеґга з колійними тросами 45 мм і тяговим канатом 23 мм. Також є допоміжний трос 17 мм для невеликого службового вагона, який використовується для евакуації. Швидкість тросу становить 3 м/с, електродвигун розташований на станції Мірамар з натяжними противагами в Торре Сант-Себастіа[2][3].
- ↑ а б Barcelona’s Port Cable Car. Teleférico de Barcelona. Архів оригіналу за 26 лютого 2015. Процитовано 21 листопада 2013.
- ↑ а б в г д е Aeri del Port de Barcelona. trenscat.cat (Catalan) . Процитовано 21 листопада 2013.
- ↑ а б в г д е ж и Berne, Laurent. Téléphérique du Port. www.remontees-mecaniques.net (French) . Процитовано 21 листопада 2013.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Порт-Велл (канатна дорога)
