Портик Октавії
| Портик Октавії | |
|---|---|
| |
| 41°53′33″ пн. ш. 12°28′43″ сх. д. / 41.892436° пн. ш. 12.478533° сх. д. | |
| Країна |  Італія |
| Розташування | Рим |
| Тип | археологічна пам'ятка |
| Засновник | Октавіан Август |
| Дата заснування | 27 до н. е. |
  Портик Октавії Портик Октавії (Італія) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Портик Октавії (лат. Porticus Octaviae) — руїни античного квадрипортика в Римі. Розташовані у центрі міста поблизу Театру Марцелла.
Став результатом здійсненої Августом у 33-23 до н. е. перебудови більш ранньої споруди — портика Метелли, побудованого цензором Цецилієм Метеллом Македонським близько 131 до н. е.[1]. Після перебудови портик присвячений сестрі імператора Октавії.
Постраждав під час пожежі в 80 і відновлений за Доміціана[2]. Потім ще раз постраждав від вогню при Коммоді в 191. Руїни, видимі сьогодні, відносяться до реконструкції 203, здійсненої Септимиєм Севером[3].
У X столітті портик та театр Марцелла перебудовані в лавки та майстерні, у портику знаходився також рибний ринок.
Споруда епохи Августа являла собою прямокутну площу 119 метрів завширшки і близько 132 метрів завдовжки[3], на низькому подіумі, оточену подвійною гранітною колонадою, і була прикрашена мармуром, численними статуями, в тому числі 34 бронзовими статуями вершників роботи Лізіппа, що зображали Александра Македонського та його полководців.
Усередині портика знаходилися храм Юнони Регіни, побудований Марком Емілієм Лепідом у 179 до н. е., і храм Юпітера Статора, побудований Метеллом одночасно з первісним портиком, а також бібліотека та курія Октавії, додані при розбудові епохи Августа[3].
Частина портика, що найбільш збереглася, — південні пропілеї, видимі з via dell Portico d'Ottavia. Від них зберігся фронтон, антаблемент із написом епохи Септимія Півночі та дві з чотирьох оригінальних колон.
- ↑ Архитектура Рима. Архів оригіналу за 24 вересня 2010. Процитовано 25 лютого 2009.
- ↑ Samuel Ball Platner, Thomas Ashby, A Topographical Dictionary of Ancient Rome
- ↑ а б в Filippo Coarelli. Rome and Environs: An Archaeological Guide. University of California Press, 2014. P.271-272