Коммод

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук


Луцій Елій Аврелій Коммод
Lucius Aelius Aurelius Commodus
Kunsthistorisches Museum Vienna June 2006 024.jpg
Бюст, Музей історії мистецтв, Відень
Імператор
Початок правління: 17 березня 180 р.
Кінець правління: 31 грудня 192 р.
Попередник: Марк Аврелій
Наступник: Пертінакс
Дата народження: 31 серпня 161(0161-08-31)
Місце народження: Ланувіо
Країна: Римської імперії
Дата смерті: 31 грудня 192(0192-12-31) (31 рік)
Місце смерті: Рим
Дружина: Брутія Криспіна
Династія: Антоніни
Батько: Марк Аврелій
Мати: Фаустіна Молодша

Луцій Елій Аврелій Коммод (лат. Lucius Aelius Aurelius Commodus); *31 серпня 161, Ланувіо — †31 грудня 192, Рим) — римський політичний діяч, імператор, останній представник династії Антонінів, названий на честь співправителя батька, Луція Вера Коммода. Почесні титули: Caesar (з 12 жовтня 166), Germanicus (з 172), Sarmaticus (з 175) , Pater patriae (з 177), Pius (з 183), Britannicus (з 184), Felix (з 185), Hercules Romanus invictus (з 191).

Ранні роки (161-180)[ред.ред. код]

Коммод народився в Лавунії, біля Риму, разом із братом близнюком Антоніном 31 серпня 161 року. Він був сином пануючого імператора Марка Аврелія та його кузини Фаустіни. Кажуть, що коли вона була вагітна, вона побачила уві сні, що народила двох змій, одна з яких була особливо люта. Коли Коммоду було чотири роки, Антонін помер. Після його смерті, батько намагався навчити Коммода своїх моральних принципів та правила великих та видатних правителів. Марк найняв учителів грецької та латинської грамоти, ораторського мистецтва, та ніхто з них не приносив Коммоду користі.[1] З дитинства він відрізнявся жахливою поведінкою, був безчесний, жорстокий та розпутний. Ознаки жорстокості він почав проявляти коли йому було лише дванадцять. Одного разу, коли його мили в занадто теплій воді, він велів кинути лазника до печі. Усіх тих, хто сміявся над ним він наказував кидати диким звірам, одному товстому він розпоров живіт так, що у нього вивались усі нутрощі, він називав однооким або одноногим тих, кому він виколював око або ламав ногу. Ще у 166 році Коммод і його молодший брат Вер були названі Цезарями. Останній помер через 3 роки, що залишило Коммода єдиним живим сином Марка Аврелія.[2] Відомо, що у 172 році, Коммод був в Карнунті, якою користувався Марк Аврелій під час Маркоманських воєн. Ймовірно там, 15 жовтня 172 року він переміг в одній із битв у числі армії. 20 січня 175 року він був зачислений до колегії жерців, що стало початком його публічної кар’єри.  В 176 році, він відправився з батьком до Сирії та Єгипту, і з ним повернувся до Риму. Після цього, незважаючи на вік, 15 років, був призначений консулом, що зробило його наймолодшим консулом за весь період Римської історії на тей час. А в 177 році він був проголошений імператором, і почав ділити владу з батьком. Влітку 178 року Марк Аврелій уклав шлюб між Коммодом та Брутією Криспіною, який був спрямований на те, щоб пов'язати найвидатніших римських військовиків з імператорською родиною. Разом з цим, вона, як придане, передала велику кількість маєтків, які дали Коммоду контроль над значною частиною території Луканії. В 178 році він супроводжував батька до Дунайського фронту, де у 180 році Марк Аврелій помер, залишивши 18-річного Коммода самостійним імператором.

Правління (180-192)[ред.ред. код]

Незважаючи на початкові обіцянки Коммода продовжувати спроби батька з розширення імперії на завойованих територіях, він вже скоро втратив усе, чого досяг Марк Аврелій під час воєн.

Вже незадовго після початку його правління, у 182 році він розкрив першу змову проти нього. Організаторами були його рідна сестра Аннія Луцила та її кузен, колишній консул Марк Анніан. Другим чоловіком Луцилли був Тіберій Клавдій Помпеян, який два рази займав посаду консула, був можливим претендентом на трон, і змовники хотіли зробити його імператором. Саме його племінник і намагався його вбити, проте занадто рано видав свої наміри і був схвачений вартою. Усі змовники були страчені, а Луцилла заслана на Капрі, де і згодом померла. Після цього випадку Коммод став панічно боятися змов і на кожну найменшу підозру відповідав стратами. Він репресував багатьох видних сенаторів, а свою дружину убив, коли одного разу викрив у подружній зраді.

Коммода вважають безглуздим імператором, усі дії якого лише засмучували Римський народ. Здавалося, що в нього не було жодного інтересу бути лідером, і він лише хотів скористатися своїми повноваженнями щоб виконувати свої власні бажання.

Спочатку він брав участь в певній лідерській діяльності, хоча вона і не була завжди на користь народу. Він девальвував римську валюту, знизивши вагу денарія (з 3,85 до 3,35 гр) і чистоту срібла (з 79 до 74%), провів переговори про мирну угоду на користь Риму. Проте вже скоро він переклав свої обов’язки на інших, щоб почати займатися справами які йому подобались. Діон Кассій навіть казав, що така відсутність інтересу Коммоду в політичних справах і стала відправною точкою занепаду Римської імперії. Заняттями, які цікавили Коммода та за якими він проводив більшість часу були гладіаторські бої. Він виходив на арену та брав участь у бойових діях. Римляни вважали це скандальним та ганебним. Коммод був марнославним та вважав себе реінкарнацією Геракла настільки, що навіть замовив статуї себе в його одязі та наказав називати себе Гераклом, сином Зевса.

Під час боротьби на арені, противники піддавалися Коммоду, як імператору, і їх життя були врятовані. Проте в приватних боях він вбивав своїх супротивників. Римляни були обурені, коли Коммод замовляв поранених солдатів або людей з ампутованими кінцівками щоб вбивати їх на арені. Окрім них, він ще заколював екзотичних тварин, таких як леви, страуси, бегемоти, слони та жирафи. Це все лякало народ.

Зрештою, вважається, що така нечувана поведінка і призвела до його вбивства. В листопаді 192 року він провів Плебейські ігри, під час яких використовував стріли та дротики щоб вбивати сотні тварин щоранку, а потім приймав участь в гладіаторських боях. У грудні того ж року він заявив, що буде відкривати Новий Рік як гладіатор на арені. Це викликало ще більше обурення та надихнуло префекта Квінта Емілія Лета почати змову з метою вбивства імператора.[3]

Коханка Коммода Марсія також зіграла важливу роль у цьому вбивстві. Спочатку вона намагалася вбити його, отруївши його їжу. Проте цей план не спрацював. Тоді змовники підговорили атлета Нарциса, з яким Коммод займався боротьбою, задушити його у ванні. Цей замах став успішним, і так і закінчилося життя цього імператора в останній день 192 року. 

Персона та роль в історії[ред.ред. код]

На думку деяких істориків, Коммод був добре складеним та привабливим зі світлим кучерявим волоссям.[4] Він носив бороду, а очі були злегка випуклі. Його вважали божевільним, жорстким та довільним. Всім вважалося дивним, як він міг бути сином такої людини як Марк Аврелій, і існувала думка, що насправді він син одного з гладіаторів.

Поки його батько був живий, Коммод вів себе дивно, проте більш-менш стримано. А вже після його смерті і почалися усі перелічені вище акти жорстокості. Проте навіть недоброзичливці визнають, що він був вправним в бою та у стрільбі з лука. Багатьох він захоплював тим, що поклонявся східному культу Мітри та єгипетським Ізіді та Аннубісу і підходив уряду Риму.

Але для інших Коммод був хворою людиною, з психологічними проблемами, яка не дотримувалася соціальних норм і яку не хвилювали почуття інших людей, хоча він і не був божевільним.  

Якби Коммод просто не жив так як його батько, світ скоріш за все забув би його. Але він не просто не був блискучим імператором, він був жахливим. Жорстокість, марнославство і влада сформувалися у страшно небезпечну суміш кровожерливості, підозрілості та манії величі. Коммода слід пам’ятати як монстра, тирана, який перейменував місяці на свою честь і хто вбив величезну кількість людей в сміховинних проявах «мужності».

У культурі[ред.ред. код]

Коммод зображений у фільмі «Гладіатор», дія якого розгортається в 180 році. Сюжет фільму — художня вигадка, яка зовсім не відображає історичну дійсність. Фільм розповідає історію помсти римського полководця Максимуса, несправедливо скривдженого імператором Коммодом. За сюжетом фільму опальний Максимус стає гладіатором і у фіналі перемагає імператора на арені Колізею.

Джерела[ред.ред. код]

  • Geoff W Adams, The Emperor Commodus : gladiator, Hercules or a tyrant?. Boca Raton: BrownWalker Press, [2013]. ISBN 1612337228
  • Біографія з Historia Augusta англ.
  • Olivier Hekster, Commodus: An Emperor at the Crossroads: Dutch monographs on ancient history and archaeology, 23. Brill, 2002. ISSN 0924-3550
  • M.P. Speidel, "Commodus the God-Emperor and the Army," Journal of Roman Studies83 (1993), pp. 109-114
  • L. L. Howe, The Praetorian Prefect from Commodus to Diocletian (A. D. 180-305). Chicago, 1942L. L. Howe, The Praetorian Prefect from Commodus to Diocletian (A. D. 180-305). Chicago, 1942
Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
  1. Антоній Бірлі «Марк Аврелій: біографія» ст.197
  2. Давід Вагі «Історія Римської Імперії» том 1 ст. 248
  3. Життєпис Августів – Коммод Антонін 17
  4. Майкл Грант «Римські імператори» ст. 99