Коммод

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук


Луцій Елій Аврелій Коммод
Lucius Aelius Aurelius Commodus
Kunsthistorisches Museum Vienna June 2006 024.jpg
Бюст, Музей історії мистецтв, Відень
Імператор
Початок правління: 17 березня 180 р.
Кінець правління: 31 грудня 192 р.
Попередник: Марк Аврелій
Наступник: Пертінакс
Дата народження: 31 серпня 161(0161-08-31)
Місце народження: Ланувіо
Країна: Римської імперії
Дата смерті: 31 грудня 192(0192-12-31) (31 рік)
Місце смерті: Рим
Дружина: Брутія Криспіна
Династія: Антоніни
Батько: Марк Аврелій
Мати: Фаустіна Молодша

Луцій Елій Аврелій Коммод (лат. Lucius Aelius Aurelius Commodus); *31 серпня 161, Ланувіо — †31 грудня 192, Рим) — римський політичний діяч, імператор, останній представник династії Антонінів, названий на честь співправителя батька, Луція Вера Коммода. Почесні титули: Caesar (з 12 жовтня 166), Germanicus (з 172), Sarmaticus (з 175) , Pater patriae (з 177), Pius (з 183), Britannicus (з 184), Felix (з 185), Hercules Romanus invictus (з 191).

Ранні роки та прихід до влади ( 161 - 180 )[ред.ред. код]

Ранні роки (161-180)[ред.ред. код]

Коммод народився 31 серпня 161 року в Лавунії, біля Риму, разом із братом близнюком Антоніном.[1] Він був сином пануючого імператора Марка Аврелія та його кузини Фаустіни. Кажуть, що коли вона була вагітна, вона побачила уві сні, що народила двох змій, одна з яких була особливо люта. Коли Коммоду було чотири роки, Антонін помер. Після його смерті, батько намагався навчити Коммода своїм принципам та правилам інших великих правителів. Він найняв учителів грецької та латинської грамоти, ораторського мистецтва, та ніхто з них не приносив Коммоду користі.[2] З дитинства він відрізнявся жахливою поведінкою, був безчесний, жорстокий та розпутний. Ознаки цього він почав проявляти коли йому було лише дванадцять. Одного разу, коли його мили в занадто теплій воді, він велів кинути лазника до печі.[1] Усіх тих, хто сміявся над ним він наказував кидати диким звірам, одному товстому він розпоров живіт так, що у нього вивались усі нутрощі, він глузував над тими, кого сам покалічив..[3] Ще у 166 році Коммод і його молодший брат Вер були названі Цезарями.[1] Останній помер через 3 роки, що залишило Коммода єдиним живим сином Марка Аврелія.[4] Відомо, що у 172 році, Коммод був в Карнунті, якою користувався Марк Аврелій під час Маркоманських воєн. Ймовірно там, 15 жовтня 172 року він переміг в одній із битв у числі армії. 20 січня 175 року він був зачислений до колегії жерців, що стало початком його публічної кар’єри.  В 176 році, він відправився з батьком до Сирії та Єгипту, і з ним повернувся до Риму. Після цього, незважаючи на його невеликий вік (йому було лише 15 років), був призначений консулом, що зробило його наймолодшим консулом за весь період Римської історії на тей час.

Співправління з батьком[ред.ред. код]

Марк Аврелій був першим імператором, починаючи з Веспасіана, який  мав законних біологічних синів. Із них  усіх вижив  лише Коммод, тому Марк Аврелій  твердо вирішив, що він повинен бути його спадкоємцем . 27 листопада 176, Марку Аврелію Коммоду дарує звання "імператор". А в 177, звання «Августус», що означало  такий же статус сина, як і його особистий та офіційний  поділ влади.

23 грудня того ж року, два співправителя  святкували спільний Тріумф, і Коммоду була надана трибунна  влади. Станом на 1 січня 177, Коммод став консулом в перший раз, що зробило його, у віці 15 років, наймолодшим  консул в Римській історії до того часу. Влітку 178 року Коммод одружився з Брутією Криспіною. Шлюб був спрямований на те, щоб пов’язати найдавніших римських військовиків з імператорською родиною. Як придане, вона передала велику кількість маєтків, які дали Коммоду контроль над значно частиною території Луканії. 178 році він супроводжував батька до Дунайського фронту, де 180 році Марк Аврелій помер, залишивши 18-річного Коммода самостійним імператором.

Одноосібна влада (180 - 192 )[ред.ред. код]

Після свого сходження на престіл, Коммод береться за державні справи. Найперше, що він робить, це  зменшує вагу денарія від 96 грам  в Римський фунт 105 (3.85 грам до 3,35 грам). Він також зменшили срібну очищенність від 79% до 76% – срібла, вага знижується з 2,57 грамів до 2,34 грам.

В той час як період правління Марка Аврелія ознаменувався майже безперервними війнами, то Коммод був порівняно спокійним у військовому сенсі, але був відзначений політичною боротьбою і своєю примхливістю. На думку Діона Касія, сучасного спостерігача періоду його правління  відзначений узвіз "з царства золота з однієї з заліза та іржі"[5] – всім відомий вислів, яке призвело деяких істориків, зокрема, Едуарда Гіббона, називати  Коммодове правління як початок занепаду Римської імперії.

Незважаючи на його популярність, і враховуючи важливість свого царювання, роки правління Коммода мало відомі. Основні збережених літературних джерел Діон Кассій (в сучасному, а іноді з перших рук спостерігача, але саме з  правління  Коммода передано тільки  фрагменти і абревіатури), Геродіан і Августова Історія (більше, як твір літератури, а не історії, з елементами фантастики, впроваджених у його біографії).

Коммода залишився в Дунайськой армії до укладення мирного договору з Придунайськими племенами. Потім він повернувся в Рим і відсвяткував Тріумф для завершення війни на 180. На відміну від попередніх імператорів Траяна, Адріана, Антоніна Пія і Марка Аврелія, він, здається, був мало зацікавлений в господарських спрах. Незадоволення таким станом справ призведе до цілої серії змов і спроб переворотів.

Зовнішня та внутрішня політика[ред.ред. код]

У момент смерті батька перебував у військах. Першим заходом стало припинення вже майже закінченої війни з германцями. Повернувся до Риму, де негайно влаштував святкові ігри.

Відмовився від експансіоністської політики в інших областях імперії. Уклав мир з даками і сарматами. В період його правління відбувалися заворушення в провінціях (Британії, Німеччини, Дакії), але їх вдалося приборкати за допомогою армії. Створив африканський флот.

Популістські заходи перших років зробили Коммода шанованим у народі, але незабаром стало ясно, що його правління поклало край так званій епосі «п'яти добрих імператорів». Він практично не займався державними справами, віддаючи перевагу розваги і розпусту. Всі роки його імператорства супроводжувалися виснаженням казни і величезними розкраданнями.

Змова 182[ред.ред. код]

На початку свого царювання Коммод, у віці 18 років, успадкувавши багато від батька, старших радників, зокрема Тіберій Клавдій Помпеян (другий чоловік сестри Коммода Люсилли), його тестя Гайя Брутіуса і Ауфідійа Вікторина, який був префектом Рима. Він також мав чотири вцілілі сестри, які разом із своїми чоловіками були йому потенційними суперниками. Люсилла, була на десять років старша за нього і займала ранг Августи як вдова першого чоловіка, Люція Віра.

Перша криза правління прийшла на 182 рік, коли Люсилла влаштували змову проти свого брата. Її мотив, нібито заздрість імператриці Кріспіні. Її чоловік, Тіберій Клавдій Помпеян, не брав участь, але двоє чоловіків, нібито, були її коханцями, Маркус Кодрат (консул 167, який також був її двоюрідний брат) і Аппій Клавдій Quintianus, намагався вбити Коммода, коли той  увійшов в театр. Вони влаштували  напад, але були захоплені охоронецями імператора.

Кодрат і Quintianus були страчені. Люсилла була заслана на острів Капрі, а потім вбита.  Тіберій Клавдій Помпеян пішов з суспільного життя.

Через, всілякі змови та небезпеки, Коммод,  провів більшу частину свого часу за межами Риму, в основному в родинних маєтках. Будучи фізично сильним,найбільше Коммод цікавився спортом: брав участь у скачках, перегонах на колісницях, в боях зі звірами і чоловіки, здебільшого приватних, але і від випадку до випадку в громадських місцях.

Коммод 180 - 192 рр.[ред.ред. код]

За роки свого правління Коммод завжди акцентує увагу на  унікальний свого статус як джерело Божественної сили, щедрості і фізична доблесть. Велика кількість статуй по всій імперії були створені зображуючи його в образі Геракла, зміцнюючи авторитет його як напівбога, фізичного гіганта, захисника і борця проти звірів і людей (див. "Коммода і Геркулес" і "Коммод Гладіатор" нижче). Крім того, Коммод вважав, що він, як Геркулес, може стати  одним із представників Верховного Бога Римського пантеону.

В ході 191, місто Рим був сильно пошкоджено в результаті пожежі, яка вирувала протягом декількох днів, протягом яких багато громадських будівель, включаючи храм людина, до храму Вести і частини імператорського палацу були зруйновані.

Можливо, бачачи це як можливість, на початку 192 Коммод, оголосивши себе новим Ромулом, ритуально заново заснував Рим, перейменування міста колонія-Люсія Аннія Коммодіана. Всі місяці в році були перейменовані (зараз дванадцять) імена: Луцій, Елій, Аврелій, Коммод, Август, Геркулеус, Романус, Ексуператоріус, Амазоніус, Нескорений, Фелікс, Пія. Легіони були перейменовані Коммедіане, флот який імпортував зерно з Африки був названий Олександрія Коммодіана Тогата. Сенату та всьому римському народу  було дано ім’я Коммодіанус.[6] 

Таким чином, він представив себе, як джерело Імперії і Римського життя, і релігії. Він також був главою Колоса Нерона, поруч з Колізеєм встановив  свій портрет, під яким було поміщено бронзового Лева біля його ніг, щоб зробити його схожим на Геракла  і додав напис, що "тільки лівша є винищувачем для завоювання дванадцять разів тисячу чоловіків ".

Вбивство 192[ред.ред. код]

У 192 листопаді, Коммод провів Плебейські ігри, в яких він стріляв щоранку сотні тварин із стріл і списів, і бився як Гладіатор, кожен день, вигравши всі бої.

1 січня 193 р. Коммод збирався відсвяткувати свій вступ на посаду консула і хотів прямо на церемонії з'явитися в гладіаторському вбранні. Але цим планам не судилося здійснитися. Новий префект Квінт Емілій Років, коханка імператора Марція і керуючий двором вольновідпущенник Еклект прийняли рішення позбавитися від неадекватного імператора. Міський префект Пертінакс приєднався до змови в обмін на обіцянку зробити його імператором. Марція напоїла Коммода отруєним вином. Отрута не дала очікуваного ефекту, і тоді імператора задушив раб, атлет Нарцис, з яким Коммод  займався боротьбою. Це сталося якраз напередодні планованого імператором свята, 31 грудня.

Сенат схвалив цей вчинок, негайно оголосивши Коммода «ворогом вітчизни». Розлючені сенатори і натовп зажадали тягнути його тіло гаком і скинути в Тібр, а ім'я стерти з усіх споруд. Але Пертінакс не дозволив це зробити. Тіло в таємниці від всіх було поховано в усипальниці Адріана. Утвердився незабаром імператор Септимій Север на зло сенату і для отримання підтримки сім'ї Марка Аврелія зарахував Коммода до богів, ухвалив святкувати його день народження, кинув Нарциса на поживу левам.

З поваленням Коммода закінчився період політичної стабільності.

Характер та фізична підготовка[ред.ред. код]

Характер і мотиви[ред.ред. код]

Кассій, як свідок, описує Коммода як "від природи не злий, а, навпаки, як простодушний, як і будь-яка людина, якика коли-небудь жила. Його велика простота, однак, разом з боягузтвом, зробив його рабом своїх товаришів, і саме через них він спочатку, через незнання, пропустив краще життя, а потім це все привело в хтиві і жорстокі звички, які незабаром стала другою натурою. [7]

Його спосіб життя та політична діяльність , як правило, показують відмінність Коммода та  його батька, радників його. Цілком ймовірно, що він був вихований в атмосфері аскетизму, який він відкинув повністю тоді, коли став  одноосібним правителем.

Зміна імені[ред.ред. код]

Ставши одноосібним правителем, Коммод додав до свого ім'я Антонін, імовірно, в честь свого діда, Антоніна Пійя. У жовтні 180 він змінив його від Луціуса до Маркусу, імовірно, в честь свого батька. Пізніше він прийняв титул Фелікса в 185. У 191 він відновив Луціус і додав прізвище Елій, мабуть пов'язуючи себе з  Адріаном.

Пізніше в тому ж році він викинув Антоніна і взяв інше Луцій Елій Аврелій Коммод, а з  серпня Геркулес Романус Exsuperatorius Amazonius Нескорений Фелікс Пія (порядок деякі з цих назв розрізняється в різних джерелах). "Exsuperatorius" (вищий) була назва дано Юпітеру, і "Amazonius" упізнали його знову з Геркулесом[8].

Коммод і Геракл[ред.ред. код]

Коммод надзвичайно пишався своєю фізичною силою. Історик Геродіан, його сучасник, описав Коммода як надзвичайно красивого чоловіка[9]. Як уже згадувалося вище, він наказував, що його статуї повинні були зроблені, подібно до Геракла (одяг, як у Геракла з левової шкури). Він думав про себе як реінкарнація Геракла, часто наслідуючи подвигам легендарного героя, з'являючись на арені в боротьбі з найрізноманітнішими дикими тваринами. Він був шульгою і дуже пишається цим фактом[10]. Кассій говорив, що Коммод був майстерним лучником, хто міг стріляти в голови страусів в повному скаку, і вбити пантеру.

Коммод Гладіатор[ред.ред. код]

Коммод також мав пристрасть до гладіаторських боїв. Часто він виходив на арену беручи участь у боях. Ходили чутки, що він був насправді не син  Марка Аврелія, а гладіатора[11].

На арені, Коммод завжди вигравав, оскільки його опоненти завжди представлялися імператору. Таким чином, ці громадські бої не закінчуються смертю. У приватному порядку, це був його звичай, щоб убити своїх супротивників[12].

Коммод був також відомий для боротьби з екзотичними тваринами на арені, часто до жаху Римського народу. За словами Гібона, Коммод вбивав в один день 100 левів.  Діо зазначає, що сенатори  фактично насміхались з цього, В іншому випадку, Коммод вбив трьох слонів на підлозі арени сам. [30] Нарешті, Коммод вбив жирафа, який вважався дивним і безпорадним звіром. 

У культурі[ред.ред. код]

Коммод зображений у фільмі «Гладіатор», дія якого розгортається в 180 році. Сюжет фільму — художня вигадка, яка зовсім не відображає історичну дійсність. Фільм розповідає історію помсти римського полководця Максимуса, несправедливо скривдженого імператором Коммодом. За сюжетом фільму опальний Максимус стає гладіатором і у фіналі перемагає імператора на арені Колізею.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Життєпис Августів – Коммод Антонін 1
  2. Антоній Бірлі «Марк Аврелій: біографія» ст.197
  3. Життєпис Августів – Коммод Антонін 10
  4. Давід Вагі «Історія Римської Імперії» том 1 ст. 248
  5. Дион Кассий 72.36.4, Леб редакция перевода е. Кэри
  6. Commodus (AD 180–192)
  7. Dio Cassius 73.1.2, Loeb edition translated E. Cary
  8. Spiedel, M. P (1993). "Commodus the God-Emperor and the Army". Journal of Roman Studies. 83: 109–114. doi:10.2307/300981. JSTOR 300981.
  9. Grant, Michael. The Roman Emperors (1985)pp 99
  10. Dio, Cassius. Roman History: Epitome of Book LXXIII pp 111
  11. Historia Augusta, Life of Marcus Aurelius, XIX. The film The Fall of the Roman Empire makes use of this story: one of the characters is an old gladiator who eventually reveals himself to be Commodus' real father
  12. Dio Cassius 73.10.3

Біографії[ред.ред. код]

  • "Lucius Aurelius Commodus", Encyclopædia Britannica, 9th ed., Vol. VI, New York: Charles Scribner's Sons, 1878, pp. 207–8.
  • "Lucius Aelius Aurelius Commodus", Encyclopædia Britannica, 11th ed., Vol. VI, Cambridge: Cambridge University Press, 1911, p. 777.

Література[ред.ред. код]

  • Geoff W Adams, The Emperor Commodus : gladiator, Hercules or a tyrant?. Boca Raton: BrownWalker Press, [2013]. ISBN 1612337228
  • J. Gagé, "La mystique imperiale et l'épreuve des jeux. Commode-Hercule et l'anthropologie hercaléenne," ANRW 2.17.2 (1981), 663-83
  • Біографія з Historia Augusta англ.
  • Olivier Hekster, Commodus: An Emperor at the Crossroads: Dutch monographs on ancient history and archaeology, 23. Brill, 2002. ISSN 0924-3550
  • M.P. Speidel, "Commodus the God-Emperor and the Army," Journal of Roman Studies83 (1993), pp. 109-114
  • L. L. Howe, The Praetorian Prefect from Commodus to Diocletian (A. D. 180-305). Chicago, 1942L. L. Howe, The Praetorian Prefect from Commodus to Diocletian (A. D. 180-305). Chicago, 1942
Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.