Прощальний квартет (фільм)
Прощальний квартет | |
|---|---|
| англ. A Late Quartet | |
 | |
| Жанр | музична драма |
| Режисер | Ярон Зільберман[en] |
| Продюсер |
Ярон Зільберман, Менді Таггер, Ванесса Койфман, Девід Файгенблюм |
| Сценарист |
Ярон Зільберман Сет Гросман |
| У головних ролях |
Крістофер Вокен, Кетрін Кінер, Імоджен Путс, Марк Іванір, Філіп Сеймур Гоффман |
| Оператор | Фредерик Елмес |
| Композитор | Анджело Бадаламенті |
| Музика | Анджело Бадаламенті |
| Кінокомпанія |
Opening Night Productions RKO Pictures |
| Дистриб'ютор | Entertainment Oned і Vertigo Médiad[1] |
| Тривалість | 105 хв. |
| Мова | англійська |
| Країна |
 США |
| Рік | 2012 |
| Кошторис | $1,562,546 |
| IMDb | ID 1226240 |
| Рейтинг |
IMDb:  |
| westendfilms.com/films/current/late-quartet | |
«Прощальний квартет» (англ. A Late Quartet) — це американський драматичний фільм 2012 року режисера Ярона Зільбермана[en]. У фільмі звучить камерна музика, (особливо Квартет Бетховена No. 14, ор. 131), яку грає струнний «Брентано-квартет» (Brentano String Quartet[en]), названий на честь Антонії Брентано (1780-1869).
Короткий зміст[ред. | ред. код]
Це історія про знаменитий на весь світ струнний квартет, який святкує свій 25-річний ювілей. Найстаріший його учасник віолончеліст Пітер (Крістофер Вокен) вирішує, що повинен завершити свої виступи, коли у нього виявили хворобу Паркінсона. Нові події загрожують розлучити музикантів: любов, зрада, боротьба за першість, спалахи пристрасті… Однак, якраз Пітер знаходить вихід з кризової ситуації і дає можливість слухачам насолодитися музикою струнного квартету № 14, до-дієз мінор, ор. 131, Бетховена.
Ролі виконують[ред. | ред. код]
- Філіп Сеймур Гоффман — Роберт Гелбарт, (2 скрипка)
- Крістофер Вокен — Пітер Мітчел, (чельо)
- Кетрін Кінер — Джульєта Гелбарт, (віола)
- Марк Іванір — Даніель Лернер, (1 скрипка)
- Імоджен Путс — Олександра Гелбарт
- Анне Софі фон Оттер — Міріам
- Воллес Шон — Гедеон Розен
Навколо фільму[ред. | ред. код]
- Сцени концертів квартету, які були зняті у фільмі, відбувалися у «Глядацькій залі Грейс Рейні Роджерс» (The Grace Rainey Rogers Auditorium)[2][3] у Музеї мистецтва Метрополітен. На тій же сцені, де «Квартет Ґварнері» дав свій прощальний концерт у 2009 році.
- Сцена, в якій Пітер Мітчел у своєму музичному класі розповідає анекдот про зустріч з Пабло Казальсом взятий з анекдоту, знайденого в автобіографії віолончеліста Григорія П’ятигорського. Обставини зустрічі у фільмі змінені, але слова Казальса є по суті ідентичними до тих, які написав П'ятигорський.[4]
Музика фільму[ред. | ред. код]
Записана у виконнанні струнного «Брентано-квартету»:
- Beethoven: Beethoven's String Quartet #14 In C-Sharp Minor, OP.131 - Adagio, Ma Non Troppo E Molto Espressivo
- Beethoven: Beethoven's String Quartet #14 In C-Sharp Minor, OP.131 - Allegro Molto Vivace
- Beethoven: Beethoven's String Quartet #14 In C-Sharp Minor, OP.131 - Allegro Moderato
- Beethoven: Beethoven's String Quartet #14 In C-Sharp Minor, OP.131 - Andante, Ma Non Troppo
- Beethoven: Beethoven's String Quartet #14 In C-Sharp Minor, OP.131 – Presto
- Beethoven: Beethoven's String Quartet #14 In C-Sharp Minor, OP.131 - Adagio, Quasi Un Poco Andante
- Beethoven: Beethoven's String Quartet #14 In C-Sharp Minor, OP.131 – Allegro
Інтерпретована композитором фільму Анджело Бадаламенті:
|
|
|
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ http://nmhh.hu/dokumentum/198182/terjesztett_filmalkotasok_art_filmek_nyilvantartasa.xlsx
- ↑ [The Grace Rainey Rogers Auditorium (англ.). Архів оригіналу за 29 вересня 2015. Процитовано 28 вересня 2015. The Grace Rainey Rogers Auditorium (англ.)]
- ↑ [Грейс Рейні Роджерс (англ.). Архів оригіналу за 29 вересня 2015. Процитовано 28 вересня 2015. Грейс Рейні Роджерс (англ.)]
- ↑ [Віолончеліст, автобіографія Григорія П’ятигорського. Розділ 17 (англ.). Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 27 листопада 2015. Віолончеліст, автобіографія Григорія П’ятигорського. Розділ 17 (англ.)]
Посилання[ред. | ред. код]
- Офіційний сайт
«Прощальний квартет» на сайті IMDb (англ.) 
(27.08.2022)
|
