Перейти до вмісту

Крістофер Вокен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Крістофер Вокен
англ. Christopher Walken Редагувати інформацію у Вікіданих
Ім'я при народженніангл. Ronald Walken Редагувати інформацію у Вікіданих
Інші іменаРональд Вокен
Народився31 березня 1943(1943-03-31) (82 роки)
Нью-Йорк, США
ГромадянствоСША США
Діяльністьактор
Alma materУніверситет Гофстраd і Professional Children's Schoold Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчителіWynn Handmand Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки діяльностіз 1952
У шлюбі зGeorgianne Walkend Редагувати інформацію у Вікіданих
IMDbnm0000686
Автограф
Нагороди та премії
CMNS: Крістофер Вокен у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Ро́нальд Крі́стофер Во́кен (англ. Christopher Walken; нар. 31 березня 1943(19430331), Нью-Йорк) — американський актор, телевізійний та театральний режисер. Лауреат премії «Оскар» в категорії «Найкращий актор другого плану» 1979 року, за роль у «Мисливці на оленів». Був номінований на ту ж нагороду за роль у фільмі Стівена Спілберга «Впіймай мене, якщо зможеш» (2002).

Через своєрідну зовнішність Вокен здебільшого грає ролі психопатів, божевільних, надприродних істот та людей на марґінесі життя. Також нерідко з'являється на екрані як "морально неоднозначний" персонаж, наприклад, місцевий гангстер.

Відомий за головними ролями у стрічках «Мертва зона» (1983), «Впритул[en]» (1986), «Король Нью-Йорка» (1990), «Пророцтво» (1995) та другорядними у «Вид на вбивство» (1985), «Бетмен повертається» (1992), «Справжнє кохання» (1993), «Кримінальне чтиво» (1994), «Сонна лощина» (1999) і серіалі «Розрив» (2022-2025).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 31 березня 1943 року в Асторії, Нью-Йорк, під ім'ям Рональд Вокен.[1] Походить із родини методистів;[2] його батьками були Розалі Рассел, шотландська іммігрантка з Грінока, та Пол Велкен, німецький іммігрант з Третього Рейху (місто Гельзенкірхен),[3][4] який був власником пекарні «Walken's Bakery» в Асторії.[5][6] Він та його брати, Кеннет і Гленн, з самого дитинства були акторами на телебаченні в 1950-х, під впливом мрій їхньої матері про славу.[7]

Коли йому було 15 років, подруга показала йому фотографію Елвіса Преслі в журналі, і Вокен пізніше згадував: «Цей хлопець виглядав як грецький бог. Потім я побачив його по телевізору. Мені все в ньому сподобалося». Він змінив зачіску, щоб наслідувати Преслі, і з тих пір залишав її незмінною.[8] У підлітковому віці він короткий час працював стажером-дресирувальником левів у цирку.[9]

Навчався в Університеті Хофстра, але покинув його через рік, отримавши роль Клейтона Датча Міллера в оф-бродвейській постановці «Best Foot Forward» разом з Лайзою Міннеллі.[10]

Кар'єра

[ред. | ред. код]

1950-ті та 1960-ті

[ред. | ред. код]

У дитинстві Вокен з'являвся на екрані в якості статиста в численних серіалах-антологіях та розважальних шоу під час «золотої ери телебачення».[10] Після виступу в скетчі з Діном Мартіном і Джеррі Льюїсом у програмі «The Colgate Comedy Hour» Вокен вирішив стати актором.[11] Він отримав постійну роль у телевізійному шоу 1953 року «Wonderful John Acton», зігравши роль Кевіна Актона. У цей час він був зазначений у титрах як Ронні Вокен.[12] З 1954 по 1956 рік Крістофер і його брат Гленн зіграли роль Майкла Бауера в мильній опері «Дороговказне світло».

У 1964 році він змінив своє ім'я на Крістофер за порадою Монік ван Воорен, яка мала нічний клуб, в якому Вокен працював танцюристом. Вона вважала, що це ім'я підходить йому більше, ніж прізвисько Ронні, під яким він був відомий до того часу.[13]

У 1966 році Вокен зобразив короля Філіпа Французького у бродвейській прем'єрі п'єси «Лев узимку».[14] У 1968 році виконав Лізандера у «Сні літньої ночі» та Ромео у «Ромео і Джульєтті» на Стратфордському фестивалі в Канаді.[15][16]

1970-ті

[ред. | ред. код]

У 1970 році Вокен зіграв гостьову роль в 17-му епізоді 2-го сезону серіалу «Гаваї 5-0». Також Кріс зіграв у оф-бродвейській постановці п'єси Ленфорда Вілсона «Lemon Sky» разом із Чарльзом Дернінгом і Бонні Бартлетт.[17] Пізніше того ж року він отримав премію Драма Деск за видатну гру.[18]

Першим великим студійним фільмом Вокена стала стрічка Сідні Люмета «Плівки Андерсона» (1971) з Шоном Коннері та Дайан Кеннон. У 1972 році у «The Happiness Cage» Вокен зіграв свою першу головну роль. У фільмі Пола Мазурського 1976 року «Наступна зупинка — Грінвіч-Віллідж» Кріс зобразив харизматичного і розпусного поета Роберта Фулмера. У фільмі Вуді Аллена 1977 року «Енні Голл» (у якому його прізвище в кінцевих титрах було написано неправильно: «Wlaken») Кріс зіграв Двейна, майже божевільного брата Енні Голл. Також у 1977 році Вокен зіграв невелику роль у фільмі «Вартовий». Разом з Ніком Нолті та Бертом Рейнольдсом, Вокен розглядався Джорджем Лукасом на роль Хана Соло у «Зоряних війнах».[19][20]

Проривом у кар'єрі стала роль емоційно зруйнованого ветерана В'єтнаму Ніка Чевотаревича у фільмі Майкла Чиміно «Мисливець на оленів» 1978 року. Щоб досягти виснаженого вигляду свого персонажа перед третім актом, Вокен протягом місяця харчувався лише бананами, водою та рисом.[21] За гру у «Мисливці на оленів» Крістофер отримав «Оскар» в категорії «Найкращий актор другого плану», а також був номінований у аналогічній категорії на премії «БАФТА» і «Золотий глобус».

1980-ті

[ред. | ред. код]
Крістофер Вокен в театральній виставі «Hurlyburly», 1984

1980-ті почалися для вже відомого актора з суперечливої стрічки «Брама небесна», теж знятою Чіміно, яка вважається найбільшим касовим провалом 80-х. Також, у 1980-му, він зіграв головну роль у «Псах війни».

Потім Вокен зобразив шкільного вчителя з екстрасенсорними здібностями Джонні Сміта у «Мертвів зоні» (1983) Девіда Кроненберга, екранізації однойменного роману Стівена Кінга. Того ж року він знявся у «Мозковому штурмі» разом з Наталі Вуд і своєю дружиною Джорджіанною.

У 1985 році Кріс зіграв лиходія Макса Зоріна у «Виді на вбивство» (останньому фільмі з Роджером Муром в ролі Бонда). Вокену довелося пофарбуватися в блондина, щоб відповідати образу Зоріна, продукту нацистського генетичного експерименту.[22]

Роком пізніше Вокен постав в ролі кримінального авторитета Бреда Вайтвуда у неонуарній драмі «Впритул[en]» (1986); його персонаж був заснований на Брюсі Джонстоні.

У 1988 році Крістофер зіграв сержанта Мервіна Дж. Тумі в фільмі Майка Ніколса «Білоксі блюз» і Веслі Пендергасса у фільмі «Простак», сценарій до якого написав Міккі Рурк, а у 1989-му — Вітлі Стрібера[en] у «Контакті», автобіографічному фільмі, написаному самим Стрібером. «Контакт» базувався на твердженнях, що він і його друзі піддавалися відвідинам невідомих, потойбічних істот, яких ідентифікували як «інопланетян» або «прибульців».

1990-ті

[ред. | ред. код]

У фільмі «Король Нью-Йорка» (1990) режисера Абеля Феррари Вокен зіграв безжального наркодилера Френка Уайта, нещодавно звільненого з в'язниці, який прагне повернути під свій контроль кримінальний світ Нью-Йорка. З цього часу почалася плідна співпраця з Абелем Феррарою: «Залежність» (1995), «Похорон» (1996) і Готель «Нова троянда» (1998).

У 1992 році Кріс зіграв роль лиходія-мільйонера-промисловця Макса Шрека у готичній супергероіці «Бетмен повертається» Тіма Бертона. У січні 1993-го він з'явився в музичному кліпі Мадонни на її хіт «Bad Girl» (режисер Девід Фінчер).

Наступними гучними проєктами за участю Вокена стали «Справжнє кохання» (1993) Тоні Скотта, сценарій до якого написав Квентін Тарантіно, та «Кримінальне чтиво» (1994) того ж Тарантіно.

У 1995-му виконав другорядну роль у кримінальній драмі «Чим зайнятися мерцю в Денвері» і головну у містичному горрорі «Пророцтво», зобразивши архангела Гавриїла. Також повернувся у двох продовженнях.

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Фільми

[ред. | ред. код]
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1969 ф Me and My Brother режисер
1971 ф Плівки Андерсона[en] The Anderson Tapes Курт Спенсер
1972 ф Клітка щастя[en] The Happiness Cage рядовий Джеймс Різ
1976 ф Наступна зупинка – Ґрінвіч-Віллидж[en] Next Stop, Greenwich Village Роберт
1977 ф Енні Голл Annie Hall Двейн Голл
1977 ф Роузленд[en] Roseland Рассел
1977 ф Вартовий[en] The Sentinel детектив Різзо
1978 ф Shoot the Sun Down "Mr. Rainbow"
1978 ф Мисливець на оленів The Deer Hunter Нік Чевотаревич
1979 ф Останні обійми[en] Last Embrace Еккарт
1980 ф Брама небесна Heaven's Gate Нейт Чемпіон
1980 ф Пси війни[en] The Dogs of War Джеймі Шеннон
1981 ф Манна небесна[en] Pennies from Heaven Том
1983 ф Мертва зона The Dead Zone Джон Сміт
1983 ф Мозковий штурм Brainstorm д-р Майкл
1985 ф Вид на вбивство A View to a Kill Макс Зорін
1986 ф Впритул[en] At Close Range Бред Вайтвуд-старший
1988 ф Простак Homeboy Веслі Пендергасс
1989 ф Контакт Communion Вітлі Стрібер
1990 ф Король Нью-Йорка King of New York Френк Вайт
1990 ф Втіха чужинців[en] The Comfort of Strangers Роберт
1991 в Вбивство по-американськи[en] All-American Murder Пі Джей Декер
1991 ф МакБейн McBain Роберт Мак-Бейн
1992 ф Бетмен повертається Batman Returns Макс Шрек
1992 ф Le grand pardon II Паско Мейснер
1992 ф Коханка[en] Mistress Воррен Зелл
1993 ф Світ Вейна 2 Wayne's World 2 Роберт «Боббі» Кан
1993 ф Справжнє кохання True Romance Вінченцо Кокотті
1994 ф Кримінальне чтиво Pulp Fiction капітан Кунс
1994 ф Діловий роман[en] A Business Affair Ванні Корсо
1995 ф Знайти та знищити[en] Search and Destroy Кім Уландер
1995 ф В останній момент Nick of Time містер Сміт
1995 ф Залежність The Addiction Пейна
1995 ф Пророцтво The Prophecy Гавриїл
1995 ф Чим зайнятися мерцю в Денвері Things to Do in Denver When You're Dead людина з планом
1996 ф Баскія Basquiat інтерв'юер
1996 ф Целулоїд[en] Celluloide Род Гайгер
1996 ф Герой-одинак Last Man Standing Хіккі
1996 ф Похорон The Funeral Рей
1997 ф Зайвий багаж Excess Baggage Рей Перкінс
1997 ф Мишаче полювання Mousehunt Цезар
1997 ф Королі самогубства[en] Suicide Kings Карло Бартолуччі
1997 ф Дотик[en] Touch Білл Хілл
1998 мф Мураха Антц Antz полковник Катер (голос)
1998 ф Illuminata Умберто Бевалакуа
1998 ф Готель «Нова троянда» New Rose Hotel Фокс
1998 ф Пророцтво 2 The Prophecy II Гавриїл
1998 ф Вічна Trance Білл Феррітер
1999 ф Вибух з минулого Blast from the Past Келвін Веббер
1999 ф Kiss Toledo Goodbye Макс
1999 ф Сонна лощина Sleepy Hollow вершник без голови
1999 ф Відступники[en] The Opportunists Віктор Келлі
2000 ф Пророцтво 3 The Prophecy 3: The Ascent Гавриїл
2001 ф Улюбленці Америки America's Sweethearts Гел Вайдман
2001 ф Пригоди Джо Замазури Joe Dirt Ентоні Бенедетті
2001 ф Історія з намистом The Affair of the Necklace Граф Каліостро
2002 ф Спіймай мене, якщо зможеш Catch Me If You Can Френк В. Ебігнейл
2002 ф Поєдинок[en] Poolhall Junkies дядько Майк
2002 ф Сільські ведмеді[en] The Country Bears Рід Тімпл
2002 ф Четверо похоронів і одне весілля Plots with a View Френк Фезербед
2003 ф Джилі Gigli детектив Стенлі
2003 ф Скарб Амазонки The Rundown Корнеліус Хетчер
2003 ф Кенгуру Джекпот Kangaroo Jack Сел Маджіо
2004 ф Довбануті[en] Around the Bend Тернер Лейр
2004 ф Заздрість Envy J-Man
2004 ф Лють Man on Fire Пол Рейберн
2004 ф Степфордські дружини The Stepford Wives Майк Веллінгтон
2005 ф Доміно Domino Марк Хейс
2005 ф Любов і сигарети[en] Romance & Cigarettes Кузен Бо
2005 ф Непрохані гості Wedding Crashers Вільям Клірі
2006 ф Клік: З пультом по життю Click Морті
2006 ф Затемнення Fade to Black Брюстер
2006 ф Людина року[en] Man of the Year Джек Менкан
2007 ф Кулі гніву Balls of Fury Фенг
2007 ф Лак для волосся Hairspray Вілбур Тернблад
2008 ф П'ять доларів в день[en] Five Dollars a Day Нейт Паркер
2009 ф Крадіжка в музеї[en] The Maiden Heist Роджер Барлоу
2011 ф Ірландець Kill the Irishman Алекс Бернс
2011 ф Темна конячка Dark Horse Джекі
2012 ф Сім психопатів Seven Psychopaths Ганс Кєсловскі
2012 ф Надійні хлопці Stand Up Guys Док
2012 ф Прощальний квартет A Late Quartet Пітер Мітчел
2013 ф Боги поводяться погано[en] Gods Behaving Badly Зевс
2013 ф Влада переконань The Power of Few Доук
2014 ф Хлопці з Джерсі Jersey Boys Анджело Декарло
2015 ф Пригоди Джо Замазури 2[en] Joe Dirt 2: Beautiful Loser Ентоні Бенедетті
2015 ф Коли я знову проживу своє життя[en] One More Time Пол Френсіс Ліпман
2015 ф Едді «Орел» Eddie the Eagle Воррен Шарп
2016 ф Дев'ять життів[en] Nine Lives Фелікс Перкінс
2016 мф Книга джунглів The Jungle Book гігантопітек Луї (голос)
2017 ф Байстрюки Father Figures Волтер Тінклер
2018 ф Незамінний ти[en] Irreplaceable You Майрон
2019 ф Кидки Хесуса[en] The Jesus Rolls Наглядач
2020 ф Війна з дідусем The War with Grandpa Джеррі
2020 ф Персі[en] Percy Персі
2020 ф Дикий гірський чебрець[en] Wild Mountain Thyme Тоні Рейлі
2024 ф Дюна: Частина друга Dune: Part Two Шаддам IV

Телебачення

[ред. | ред. код]
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1953 с Wonderful John Acton Кевін (s1_e1)
1954—1956 с Дороговказне світло Guiding Light Майк Бауер (5 епізодів)
1963 с Голе місто[en] Naked City Кріс / Брайан Траст (2 епізоди)
1966 тф Босоніж в Афінах[en] Barefoot in Athens Лампрокл
1969 тф Три мушкетери[en] The Three Musketeers Джон Фелтон
1970 с Гаваї 5.0[en] Hawaii Five-O Волт Крамер (s2_e17)
1975 тф Веллі-Фордж[en] Valley Forge Гессенієць
1977 с Коджак[en] Kojak Бен Вілі (s4_e22)
1982 тф А хто я на цей раз?[en] Who Am I This Time? Гаррі Неш
1990—2023 с СНЛ Saturday Night Live гість (8 епізодів)
1991 тф Сара, висока та проста жінка[en] Sarah, Plain and Tall Джейкоб Віттінг
1993 тф Американська сага[en] Skylark Джейкоб Віттінг
1993 тф Шахрайство[en] Scam Джек Шенкс
1999 тф Вендетта[en] Vendetta Джеймс Г'юстон Томас
1999 тф Кінець зими[en] Sarah, Plain and Tall: Winter's End Джейкоб Віттінг
2003 с Юлій Цезар[en] Julius Caesar Катон Молодший (2 епізоди)
2014 тф Теркс і Кайкос[en] Turks & Caicos Кертіс
2021—2024 с Порушники[en] The Outlaws Френк Шелдон (1-3 сезони)
2022—2025 с Розрив Severance Берт Ґудман (1-2 сезони)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Christopher Walken Filmography. The Washington Post. Архів оригіналу за 23 січня 2015. Процитовано 25 січня 2015.
  2. ↑ The religion of Christopher Walken, actor. Adherents.com. Архів оригіналу за 4 травня 2017. Процитовано 19 травня 2017.
  3. ↑ Salon.Com [Архівовано January 21, 2008, у Wayback Machine.] "Both of his parents were immigrants – his father, Paul, from Germany; and his mother, Rosalie, from Glasgow, Scotland."
  4. ↑ The Master of Menace. Cbsnews.com. 4 грудня 2002. Архів оригіналу за 14 січня 2012. Процитовано 19 травня 2017.
  5. ↑ Bernard Weinraub (24 червня 1992). AT LUNCH WITH – Christopher Walken – A New York Actor Takes Stardom With a Grain of Salt – Biography –. The New York Times. Архів оригіналу за 6 травня 2017. Процитовано 19 травня 2017.
  6. ↑ Gaver, Jack (20 січня 1954). This Mom Feels Like Casting Agency With Three Young Sons Working on Stage, TV. Tuscaloosa News. Процитовано 16 липня 2010.
  7. ↑ O'Hagan, Sean (2 грудня 2012). Christopher Walken: 'No matter who I play, it's me'. The Guardian. London. Архів оригіналу за 9 січня 2017. Процитовано 11 грудня 2016.
  8. ↑ Robert Schnakenberg (2008). "Christopher Walken A to Z".
  9. ↑ Talk Interview by JESSICA GROSS (9 листопада 2012). Christopher Walken Isn't as Weird as You Think. The New York Times. Архів оригіналу за 24 березня 2017. Процитовано 19 травня 2017.
  10. ↑ а б Stated on Inside the Actors Studio, 1996
  11. ↑ Christopher Walken Biography. Tiscali SpA. Архів оригіналу за 1 січня 2007.
  12. ↑ Vincent Terrace (7 листопада 2013). Television Introductions: Narrated TV Program Openings since 1949. Scarecrow Press. с. 54. ISBN 9780810892507. Процитовано 21 листопада 2019.
  13. ↑ Christopher Walken: The Song and Dance Man. Celebrating Christopher Walken. Архів оригіналу за 5 жовтня 2009. Процитовано 19 вересня 2009.
  14. ↑ Christopher Walken Biography. Turner Classic Movies. Архів оригіналу за 7 березня 2013. Процитовано 22 січня 2012.
  15. ↑ Stratford Festival Archives | Details. archives.stratfordfestival.ca. Архів оригіналу за 6 квітня 2019. Процитовано 7 квітня 2020.
  16. ↑ Christopher Walken at Stratford 1968. cda.mrs.umn.edu. Архів оригіналу за 17 листопада 2019. Процитовано 7 квітня 2020.
  17. ↑ Barnes, Clive (18 травня 1970). Stage: Immediacy Illuminates Wilson's 'Lemon Sky'. The New York Times. Процитовано 22 листопада 2020. Christopher Walken as the nonhero, flip, baffled, charm ing, daring the audience with the author's semi‐off‐stage asides, amused and yet con cerned, is most convincing, moving from narration to ac tion with east and keeping the right distance between himself, audience and play.
  18. ↑ Christopher Walken. Internet Broadway Database. The Broadway League. Процитовано 22 листопада 2020.
  19. ↑ King, Mark (20 серпня 2004). It could have been so different. The Guardian. London. Архів оригіналу за 9 грудня 2013. Процитовано 25 березня 2007.
  20. ↑ Christopher Walken. Архів оригіналу за 26 травня 2012. Процитовано 25 березня 2007.
  21. ↑ Vilkomerson, Sara (14 грудня 2009). The Week in DVR: It's a Charlie Brown Christmas! Plus, The Deer Hunter, The New World and Brad Pitt Too. The Observer. Архів оригіналу за 15 грудня 2009. Процитовано 4 січня 2010.
  22. ↑ James Bond multimedia | Christopher Walken (Max Zorin). Jamesbondmm.co.uk. 31 березня 1943. Архів оригіналу за 10 травня 2012. Процитовано 28 травня 2012.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Крістофер_Вокен&oldid=47642403