Пустовойт Валентин Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пустовойт Валентин Іванович
Народився19 січня 1953(1953-01-19)
місто Бобровиця, Чернігівська область
Помер2 червня 2016(2016-06-02) (63 роки)
Київ
ГромадянствоУкраїна Україна
Діяльністьжурналіст
Alma materФакультет журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка
ЧленствоСпілка радянських художників України і Національна спілка журналістів України
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пустовойт.

Пустовойт Валентин Іванович (нар. 19 січня 1953(19530119), Бобровиця, Чернігівська область[1], помер 2 червня 2016)— український журналіст, державний службовець 4-го рангу (остання посада на держслужбі — завідувач відділу Інформаційного управління Апарату Верховної Ради України). Кандидат філософських наук, член Національної спілки журналістів України (1979)[1], Асоціації політичних психологів України, Соціологічної асоціації України.

Біографічні відомості

[ред. | ред. код]

Пустовойт Валентин Іванович народився 19 січня 1953(19530119) у місті Бобровиця, Чернігівської області. З 1974 по 1980 рр. навчався у факультеті журналістики Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка[1].

Освіта

[ред. | ред. код]
  • Захистив кандидатську дисертацію з філософії за спеціальністю 09.00.03 (соціальна філософія та філософія історії) на тему «Утопічний та антиутопічний досвід соціального проектування в контексті глобальних проблем сучасності» (2011 р.).

Кар'єра

[ред. | ред. код]
  • під час служби в армії — співробітник газети «На страже Родины» (Новосибірський військовий округ);
  • з 1976 року — постійний позаштатний кореспондент газети «Комсомольское знамя»[1];
  • кореспондент, завідувач відділу газети «Молодь України»;
  • редактор відділу журналу «Наука і суспільство»;
  • керівник інформаційно-аналітичної служби інформаційного агентства концерну «Киевские Ведомости»;
  • керівник інформаційно-соціологічної служби тижневика «Зеркало недели»;
  • з липня 1996 — заступник головного редактора газети «День»[1];
  • з липня 2000 — заступник голови правління «Української прес-ґрупи»;
  • з січня 2005 — незалежний журналіст[2];
  • з січня 2007 — співробітник Апарату Верховної Ради України;
  • з квітня 2014 — провідний науковий співробітник Інституту соціальної та політичної психології НАПН України;
  • з липня 2014 — незалежний журналіст і політолог;
  • з лютого 2015 — керівник Аналітичного центру Асоціації політичних психологів України.

Творчість

[ред. | ред. код]
  • Одним із перших в радянській журналістиці порушив проблему взаємин військовослужбовців строкової служби різних призовів («дідівщини»). — В. Пустовойт, «Кого не любят в роте». — М., г-та «Красная звезда» (орган МО СССР), 12 января 1974 г.
  • Уперше в журналістській практиці розробив і застосував методику опитування тих читачів періодичних видань, які відмовилися від передплати на журнал чи газету / Валентин Пустовойт, «Взгляни глазами читателя». — М.,"Журналист", № 10, 1986 г., стр. 39-41 (ежемесячный журнал Союза журналистов СССР).
  • Був куратором першої в українських періодичних виданнях спеціалізованої соціологічної служби — Соціологічної служби газети «День» (1996–2000 рр.).
  • Пустовойт В. І. За рядком експертного висновку./ Київ: Видавництво т-ва «Знання» України, 1992. — 48 с. — (Серія 11 «Закон і ми»; № 1). — ISBN 5-7770-0501-1.
  • Валентин Пустовойт. Станности американского «уотергейта» и украинского «аудиогейта». / Киев, газета «День», 22 декабря 2000 г.
  • Валентин Пустовойт. Дело Гонгадзе и последовавший за ним «кассетный» скандал были попыткой переиграть результаты президентских выборов 1999 года? / Киев, газета «Факты и комментарии», 13 сентября 2001 г.
  • Валентин Пустовойт. Не поворачивайтесь спиной к рыцарям плаща и кинжала. Террористичечкие акты против Линкольна, Столыпина, Кирова и Кеннеди были совершены с участием собственных спецслужб./ Киев, журнал «Поколение», № 4, 2003 г., с. 58-66.
  • Валентин Пустовойт. Враги по разуму. Негативные апекты гипотетических контактов з внеземными цивилизациями./ Киев, журнал «Поколение», № 4, 2003 г., с. 76-81.
  • Пустовойт В. І. Про роль адельфофагії у Homo sapiens в прийдешній загибелі людства / В. І. Пустовойт // Гілея: науковий вісник. Збірник наукових праць / Гол.ред. В. М. Вашкевич. — К.: ВІР УАН, 2012. — Випуск 65 (№ 10). — С. 215–222.
  • Всесвітньою асоціацією руської преси серед п'ятьох найкращих українських і п'ятьох найкращих російських журналістів за підсумками 2000 року відзначений «Золотим пером» («Столичные новости», № 3, 23-29 января 2001 г.).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д Пустовойт Валентин Іванович. static.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 17 березня 2015 року.
  2. ↑ Журналисты «Дня» встали на зашиту газеты (рос.) . www.pravda.com.ua. 10 грудня 2004. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 17 березня 2015 року.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Пустовойт_Валентин_Іванович