Ренато Прада Оропеса

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ренато Прада Оропеса
Народився 17 жовтня 1937(1937-10-17)[3][1][2]
Потосі, Болівія
Помер 9 вересня 2011(2011-09-09)[1][2] (73 роки)
Пуебла, Мексика
Країна  Мексика
 Болівія
Діяльність письменник, поет, літературний критик, сценарист
Alma mater Римський університет ла Сапієнца
Знання мов іспанська[4][5]
Роки активності з 1960
IMDb ID 1386894
Сайт renatoprada.net

Рена́то Пра́да Оропе́са (ісп. Renato Prada Oropeza; 17 жовтня 1937(19371017), Потосі, Болівія — 9 вересня 2011, Пуебла-де-Сарагоса, Мексика) — болівійсько-мексиканський вчений-філолог, академік, професор, літературний критик, письменник, поет, сценарист. Один із видатних семіологів у Мексиці та в Латинській Америці загалом. Лауреат Державної премії з науки та технології Мексики.

З життєпису[ред. | ред. код]

Народився в Болівії 1937 року.

У 1976 році, внаслідок диктатури в Болівії переїжджає до Мексики, де у 1983 року отримав громадянство.

Починаючи від 1976 — професор Веракрусанського автономного університету в Халапі та Автономного Університету Пуебли. Академік Національної ради з науки та технології Мексики (аналог Академії наук в інших країнах).

Вдова — мексиканська історикиня та теоретикиня мистецтв професорка Ельда Рохас Альдунате. Син — мексиканський кінорежисер Фабриціо Прада.

Помер у мексиканському місті Пуеблі 9 вересня 2011 року від раку нирок і метастазів в легенях.

З доробку[ред. | ред. код]

Р. Прада Оропеса мав ступінь доктора філософії Римського університету Ла Сап'єнца та доктора мовознавства бельгійського Лувенського католицького університету .

Став засновником наукового напряму з семіології в Автономному університеті Пуебли, де керував докторськими дисертаціями та дослідженнями. Учні Пради працюють у Гватемалі, Іспанії, Італії, Мексиці, Росії, США та інших країнах.[6] Редактор та засновник низки мексиканських наукових журналів з теорії літератури та мовознавства і семіології.

Твори Ренато Пради перекладені низкою мов світу. Крім літературної діяльності, створив кіносценарії мексиканських повнометражних кінострічок «Теперішній час» та «Чилі халапеньо»[7] та кількох короткометражок.[8]

Роман «Ті, що засвічують зорю» (Los fundadores del alba), який завоював Премію Casa de las Américas (1969), вважається шедевром болівійської літератури.

Бібліографія[ред. | ред. код]

Романи
  • Los fundadores del alba (1969, Болівія; кілька перевидань: Іспанія, Куба, Болівія, Мексика)
  • El último filo (1975, Planeta, Barcelona; 1985 Plaza & Janés, Barcelona; y 1987, Arte y literatura, La Habana)
  • Larga hora: la vigilia (1979, Premiá)
  • Mentre cae la noche (1988, UV, Xalapa)
  • …Poco después, humo (1989, BUAP, Col. Asteriscos, Puebla)
Оповідання
  • Argal (1967, Los Amigos del Libro, Cochabamba)
  • Ya nadie espera al hombre (1969, Don Bosco, La Paz)
  • Al borde del silencio (1970, Alfa, Montivedeo)
  • La ofrenda y otros relatos (1981, Premiá)
  • Los nombres del infierno (1985, Universidad Autónoma de Chiapas)
  • La noche con Orgalia y otros cuentos (1997, Universidad Iberoamericana y Universidad Autónoma de Tlaxcala)
  • A través del hueco (1998, UNAM, Col. Rayuela, México)
  • El pesebre y otros cuentos (2003, UNAM Col. Rayuela, México)
  • Las mascaras de "el Otro" (2008, UV, Col. Ficción y BUAP).
Поезія
  • Palabras iniciales (2006, Editora de Gobierno, México)
  • Ritual (2009, Secretaría de Cultura del Estado de Puebla, México)
Кіносценарії
  • En el umbral (1995)
  • Más abajo (1998)
  • La noche con Orgalia (2000)
  • Tiempo Real (2002)
  • Chiles Xalapeños (2008)
Наукові праці
  • La autonomia literaria (1970, Los Amigos del Libro, Cochabamba)
  • El lenguaje narrativo. Prolegómenos para una semiótica narrativa (1979, Educa, Costa Rica)
  • Poética y liberación en la narrativa de Onelio Jorge Cardoso (1988, UV, Xalapa)
  • Los sentidos del símbolo I (1990, UV, Xalapa)
  • El lenguaje narrativo (1991, Departamento Editorial, Universidad Autónoma de Zacatecas)
  • Análisis e interpretación del discurso narrativo-literario (1993, Departamento Editorial, Universidad Autónoma de Zacatecas)
  • La narrativa de Sergio Pitol: los cuentos (1997, UV, Xalapa)
  • Los sentidos del símbolo II (1998, Iberoamericana Golfo)
  • Literatura y realidad (1999, FCE/UV/BUAP)
  • El discurso-testimonio (2001, UNAM)
  • Hermeneutica. Símbolo y conjetura (2003, Ibero/BUAP)
  • La constelación narrativa de Ignacio Solares (2003, Ediciones y Gráficos Eón, Benemérita Universidad Autónoma de Puebla)
  • La narrativa de la revolución mexicana. Primer periodo . (2007, Universidad Veracruzana/UIA Puebla)
  • Los sentidos del símbolo III (2007, UV)
  • Estética del discurso literario (2010, FCE-BUAP)

Нагороди[ред. | ред. код]

Ренато Прада Оропеса удостоєний низки премій і нагород:

  • Премія Casa de las Américas (1969) за роман «Ті, що засвічують зорю»
  • Національна письменницька премія Erich Guttentag(1969)
  • Премія «Franja de Oro» міста Ла-Пас (Болівія) (1970)
  • Державна премія Мексики (2008)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Renato Prada Oropeza
  2. а б в Енциклопедія Брокгауз
  3. Deutsche Nationalbibliothek Record #118793195 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  4. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  6. Список випускників аспірантури філологічного факультету Автономного Університету Пуебли (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 17 листопада 2010. Процитовано 18 квітня 2011.
  7. Інформація про фільм Chiles Jalapeños на IMDb. Архів оригіналу за 22 листопада 2010. Процитовано 10 квітня 2011.
  8. Інформація про Ренато Праду на IMDb. Архів оригіналу за 9 вересня 2009. Процитовано 10 квітня 2011.

Посилання[ред. | ред. код]