Ренато Прада Оропеса
Ренато Прада Оропеса | |
---|---|
Народився |
17 жовтня 1937[3][1][2] Потосі, Болівія |
Помер |
9 вересня 2011[1][2] (73 роки) Пуебла, Мексика |
Країна |
Мексика Болівія |
Діяльність | письменник, поет, літературний критик, сценарист |
Alma mater | Римський університет ла Сапієнца |
Знання мов | іспанська[4][5] |
Роки активності | з 1960 |
IMDb | ID 1386894 |
Сайт | renatoprada.net |
Рена́то Пра́да Оропе́са (ісп. Renato Prada Oropeza; 17 жовтня 1937, Потосі, Болівія — 9 вересня 2011, Пуебла-де-Сарагоса, Мексика) — болівійсько-мексиканський вчений-філолог, академік, професор, літературний критик, письменник, поет, сценарист. Один із видатних семіологів у Мексиці та в Латинській Америці загалом. Лауреат Державної премії з науки та технології Мексики.
З життєпису[ред. | ред. код]
Народився в Болівії 1937 року.
У 1976 році, внаслідок диктатури в Болівії переїжджає до Мексики, де у 1983 року отримав громадянство.
Починаючи від 1976 — професор Веракрусанського автономного університету в Халапі та Автономного Університету Пуебли. Академік Національної ради з науки та технології Мексики (аналог Академії наук в інших країнах).
Вдова — мексиканська історикиня та теоретикиня мистецтв професорка Ельда Рохас Альдунате. Син — мексиканський кінорежисер Фабриціо Прада.
Помер у мексиканському місті Пуеблі 9 вересня 2011 року від раку нирок і метастазів в легенях.
З доробку[ред. | ред. код]
Р. Прада Оропеса мав ступінь доктора філософії Римського університету Ла Сап'єнца та доктора мовознавства бельгійського Лувенського католицького університету .
Став засновником наукового напряму з семіології в Автономному університеті Пуебли, де керував докторськими дисертаціями та дослідженнями. Учні Пради працюють у Гватемалі, Іспанії, Італії, Мексиці, Росії, США та інших країнах.[6] Редактор та засновник низки мексиканських наукових журналів з теорії літератури та мовознавства і семіології.
Твори Ренато Пради перекладені низкою мов світу. Крім літературної діяльності, створив кіносценарії мексиканських повнометражних кінострічок «Теперішній час» та «Чилі халапеньо»[7] та кількох короткометражок.[8]
Роман «Ті, що засвічують зорю» (Los fundadores del alba), який завоював Премію Casa de las Américas (1969), вважається шедевром болівійської літератури.
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Романи
- Los fundadores del alba (1969, Болівія; кілька перевидань: Іспанія, Куба, Болівія, Мексика)
- El último filo (1975, Planeta, Barcelona; 1985 Plaza & Janés, Barcelona; y 1987, Arte y literatura, La Habana)
- Larga hora: la vigilia (1979, Premiá)
- Mentre cae la noche (1988, UV, Xalapa)
- …Poco después, humo (1989, BUAP, Col. Asteriscos, Puebla)
- Оповідання
- Argal (1967, Los Amigos del Libro, Cochabamba)
- Ya nadie espera al hombre (1969, Don Bosco, La Paz)
- Al borde del silencio (1970, Alfa, Montivedeo)
- La ofrenda y otros relatos (1981, Premiá)
- Los nombres del infierno (1985, Universidad Autónoma de Chiapas)
- La noche con Orgalia y otros cuentos (1997, Universidad Iberoamericana y Universidad Autónoma de Tlaxcala)
- A través del hueco (1998, UNAM, Col. Rayuela, México)
- El pesebre y otros cuentos (2003, UNAM Col. Rayuela, México)
- Las mascaras de "el Otro" (2008, UV, Col. Ficción y BUAP).
- Поезія
- Palabras iniciales (2006, Editora de Gobierno, México)
- Ritual (2009, Secretaría de Cultura del Estado de Puebla, México)
- Кіносценарії
- En el umbral (1995)
- Más abajo (1998)
- La noche con Orgalia (2000)
- Tiempo Real (2002)
- Chiles Xalapeños (2008)
- Наукові праці
- La autonomia literaria (1970, Los Amigos del Libro, Cochabamba)
- El lenguaje narrativo. Prolegómenos para una semiótica narrativa (1979, Educa, Costa Rica)
- Poética y liberación en la narrativa de Onelio Jorge Cardoso (1988, UV, Xalapa)
- Los sentidos del símbolo I (1990, UV, Xalapa)
- El lenguaje narrativo (1991, Departamento Editorial, Universidad Autónoma de Zacatecas)
- Análisis e interpretación del discurso narrativo-literario (1993, Departamento Editorial, Universidad Autónoma de Zacatecas)
- La narrativa de Sergio Pitol: los cuentos (1997, UV, Xalapa)
- Los sentidos del símbolo II (1998, Iberoamericana Golfo)
- Literatura y realidad (1999, FCE/UV/BUAP)
- El discurso-testimonio (2001, UNAM)
- Hermeneutica. Símbolo y conjetura (2003, Ibero/BUAP)
- La constelación narrativa de Ignacio Solares (2003, Ediciones y Gráficos Eón, Benemérita Universidad Autónoma de Puebla)
- La narrativa de la revolución mexicana. Primer periodo . (2007, Universidad Veracruzana/UIA Puebla)
- Los sentidos del símbolo III (2007, UV)
- Estética del discurso literario (2010, FCE-BUAP)
Нагороди[ред. | ред. код]
Ренато Прада Оропеса удостоєний низки премій і нагород:
- Премія Casa de las Américas (1969) за роман «Ті, що засвічують зорю»
- Національна письменницька премія Erich Guttentag(1969)
- Премія «Franja de Oro» міста Ла-Пас (Болівія) (1970)
- Державна премія Мексики (2008)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Renato Prada Oropeza
- ↑ а б в Енциклопедія Брокгауз
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118793195 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Список випускників аспірантури філологічного факультету Автономного Університету Пуебли (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 17 листопада 2010. Процитовано 18 квітня 2011.
- ↑ Інформація про фільм Chiles Jalapeños на IMDb. Архів оригіналу за 22 листопада 2010. Процитовано 10 квітня 2011.
- ↑ Інформація про Ренато Праду на IMDb. Архів оригіналу за 9 вересня 2009. Процитовано 10 квітня 2011.
Посилання[ред. | ред. код]
|
- Народились 17 жовтня
- Народились 1937
- Уродженці Потосі
- Померли 9 вересня
- Померли 2011
- Померли в Пуеблі
- Випускники Римського університету
- Семіотики
- Сценаристи XXI століття
- Сценаристи XX століття
- Мексиканські сценаристи
- Літературні критики XX століття
- Поети XXI століття
- Поети XX століття
- Болівійські поети
- Мексиканські поети
- Письменники XXI століття
- Письменники XX століття
- Болівійські письменники
- Мексиканські письменники