Рябенький Василь Іванович
| Рябенький Василь Іванович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився |
3 грудня 1958 Гудими, УРСР, СРСР | |||
| Помер |
7 жовтня 2014 (55 років) Донецьк, Україна | |||
| Громадянство |
 СРСР →  Україна | |||
| Національність | українець | |||
| Відомий завдяки | Директор Донецького академічного державного театру опери і балету | |||
| Нагороди |
| |||
Васи́ль Іва́нович Рябе́нький (нар. 3 грудня 1958, Гудими, Сумська область, Українська РСР, СРСР — † 7 жовтня 2014, Донецьк, Україна) — радянський та український мистецький діяч, генеральний директор Донецького академічного державного театру опери і балету імені Солов'яненка. Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2014, посмертно). Заслужений діяч мистецтв України (2006).
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився у селі Гудими, що на Сумщині. Закінчив Донецьку державну академію управління. Близько 20 років керував Донецьким академічним державним театром опери і балету імені Анатолія Солов'яненка.
У грудні 2012 року Донецьким театром опери та балету вперше в Україні було презентовано постановку опери Ріхарда Вагнера «Летючий голландець». Ця вистава вважається однією з найскладніших у світі, однак колектив «Донбас Опери» гідно впорався із поставленим завданням, спричинивши фурор серед глядачів та театральних критиків. Вартість вистави склала близько 3,5 млн $[1]. Окрім Донецька аншлаги було зібрано у Києві, Львові, Одесі[2]. Наприкінці 2013 року виставу було висунуто на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка[3].
Незважаючи на бойові дії та окупацію Донецька російсько-терористичними військами, 4 жовтня 2014 року Василю Рябенькому все ж вдалося відкрити новий сезон «Донбас Опери», причому протягом перших днів вистави для населення відбувалися абсолютно безкоштовно. Однак моральне перенапруження сильно вдарило по здоров'ю директора театру і в ніч з 7 на 8 жовтня серце Василя Івановича зупинилося.
6 листопада 2014 року указом Президента України Василю Рябенькому було посмертно присуджено Шевченківську премію за постановку опери «Летючий голландець»[4].
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден «За заслуги» III ст. (16 січня 2009) — за вагомий особистий внесок у справу консолідації українського суспільства, розбудову демократичної, соціальної і правової держави та з нагоди Дня Соборності України[5]
- Заслужений діяч мистецтв України (20 січня 2006) — за вагомий особистий внесок у соціально-економічний та культурний розвиток Донеччини, вагомі трудові здобутки, високий професіоналізм та з нагоди Дня Соборності України[6]
- Національна премія України імені Тараса Шевченка 2014 року — за оперу Р.Вагнера «Летючий Голландець» Донецького національного академічного театру опери та балету імені А. Б. Солов'яненка (у складі колективу, посмертно)[4]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ «Летючий Голландець» вразить львівського глядача морем та передсмертним сном. «Galinfo». Процитовано 9 листопада 2014.
- ↑ Донецький «Голландець»: великі гроші і високі ноти. «Дзеркало тижня». Процитовано 9 листопада 2014.
- ↑ Постановку Донбасс Опера «Летучий Голландец» представили на высшую государственную награду (рос.) . «Муниципальная газета». Процитовано 9 листопада 2014.
- ↑ а б Указ Президента України від 6 листопада 2014 року № 855/2014 «Про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка»
- ↑ Указ Президента України від 16 січня 2009 року № 26/2009 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України від 20 січня 2006 року № 28/2006 «Про нагородження працівників підприємств, установ та організацій Донецької області»
Посилання[ред. | ред. код]
- Від Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка. Процитовано 9 листопада 2014.
- Пішов з життя генеральний директор «Donbass Opera» Василь Рябенький…. «День». Процитовано 9 листопада 2014.
- Сердце директора «Донбасс-Оперы» не выдержало переживаний за артистов и зрителей (рос.) . «Факти». Процитовано 9 листопада 2014.
- Інтерв'ю
- Олена Шарговська (26 листопада 2013). Василь Рябенький, директор «Донбас Опери». Обіймає посаду 19 років. Серед інших українських керівників оперних театрів — це найдовше. «Music Review». Процитовано 9 листопада 2014.