В геофізицірівняння Кнотта (англ.Knott's equations) — рівняння, які описують перетворення амплітуд відбитих і заломлених плоских хвиль, що утворюються при різних кутах падіння на жорсткій плоскій границі двох однорідних, ізотропних пружних середовищ[1][2].
Вони були отримані в 1899 році англійським геофізиком Карджілом Гілстоном Кноттом, і описують в термінах потенціалів зміщення те саме явище, яке описується рівняннями Цьопріца в термінах амплітуд зміщення.
Ця задача була вперше розглянута Гріном в 1839 р. Грін намагався пояснити відбиття і заломлення світла за допомогою теорії пружних хвиль. Однак він не завершив усіх алгебраїчних перетворень, необхідних для випадку, коли два напівпростори мають зовсім різні пружні модулі та густини. Узагальнення виконали Кнотт в 1899 р. і незалежно від нього Карл Цьопріц[en] в 1907 р[2].
Нехай з верхнього середовища у нижнє падає плоскапоздовжня хвиля з амплітудою потенціалу зміщення під кутом , відмінним від нуля. Тоді на плоскій границі розділу середовищ утворюються чотири хвилі: поздовжня відбита (), поперечна відбита (), поздовжнязаломлена () і поперечназаломлена ().
Параметри середовища вказані на рисунку: — густина, — константи Ляме, , позначають швидкості поширення відповідно поздовжніх і поперечних хвиль.
Тоді система рівнянь Кнотта матиме такий вигляд[1]:
де , , .
Аналогічні рівняння можна вивести для падаючої поперечної хвилі.