Річард I (герцог Бургундії)

Річард I
Битва Річарда I з норманами
Народився	855/856 Горц
Помер	1 вересня 921 Осер
Діяльність	політик
Титул	герцог Бургундії
Термін	918—921 роки
Попередник	засновано
Наступник	Рауль I
Конфесія	католицтво
Рід	Бозоніди
Батько	Бівін Горцький
Мати	Ріхільда Арльська
Брати, сестри	Бозон і Richilde of Provenced
У шлюбі з	Аделаїда Осерська
Діти	3 сина та 3 доньки
Медіафайли у Вікісховищі

Річард I Справедливий (*Richard le Justicier 855/856 — 1 вересня 921) — перший маркіз, а потім герцог Бургундії у 918—921 роках. Мав також прізвисько «Заступник».

Життєпис

Походження

Походив з династії Бозонідів. Старший син (за іншими відомостями другий) син Бівіна, світського абата Горця. Його мати Ріхільда була дочкою Бозона Старого, графа Арля, Туріна і Валуа. Таутберга, сестра Ріхіільди і тітка Річард, була дружиною Лотара II, короля Лотарінгії.

Його брат Бозон був одружений з дочкою Людовика II, короля Італії.

В 870 році після смерті першої дружини король і майбутній імператор Карл II Лисий одружився з сестрою Річарда Ріхільдою. У 875 році разом з братом Бозоном супроводжував Карла II до Італії, де той був коронований як імператор. Річард перебував в Італії до 877 року.

У 877 році Бозон, який повернувся до Західно-Франкського королівства, призначив керувати Італією та Провансом Річарда й Гуго Абата, сина Конрада I Старого, графа Осера.

Протистояння з братом

У 879 році Бозон, скориставшись смертю короля Людовика Звїки, проголосив себе королем Провансу і Нижньої Бургундії. Проте Річард залишився відданий новому королю Людовику III і в 880 році виступив проти старшого брата. Він захопив Макон, де від імені королів Людовика III і Карломана II розміщує залогу, віддавши його під управління Бернару Плантвелю. Пізніше Річард брав участь у захопленні Ліона і В'єнна.

У 881 році при захопленні В'єнна Річард взяв дружину брата Бозона Ірменгарду разом з дітьми під свій захист і відвіз їх до Отену, в той час, як Бозон I сховався в Провансі. Близько 883 року (за іншими відомостями в 880 році) як нагороду отримав від короля графство Отен.

У 884 році після смерті Карломана II, Річард підтримав Карла III Товстого, виступивши проти Одо Паризького, який також претендував на трон Західного Франкського королівства.

Після смерті Бозона I в 887 році допоміг його удові Ірменгарда стати регентшею Нижнього Бургундського королівства при малолітньому синові Людовику III. Того ж року став на бік Карла III Простакуватого проти Одо I Паризького.

У 888 році Річард отримав бургундські графства брата Труа та Невер. Завдяки одруженню з дочкою Конрада II, графа Осера він в 888 році отримав також графство Осер від брата дружини, Рудольфа I, який проголосив себе королем Верхньої Бургундії, водночас Річард стає світським абатом кількох абатств у Бургундії. Того ж року завдав поразки норманам у битві при Сен-Флорентин.

Водночас разом з сусідніми володарями вимушений був протидіяти набігам норманів. У 892 і 898 роках Річард зміг успішно відбити набіги норманів, а в 911 році в союзі Робертом Нейстрійським і Еблем де Пуатьє переміг норманів під проводом Роллона у битві при Шартрі. Незабаром після цього отримав Діжон та Шалон-сюр-Сон. Ставши самим могутнім феодалом в Бургундії, він проголошує себе маркізом Бургундії, що було визнано королем Одо I в 892 році.

У 894 році він захопив графство Лангр, 895 року — Санс і Труа, захопивши архієпископа, який коронував Одо I. До 898 році сюзеренітет Річарда визнавали 17 з 18 бургундських графств. Його підтримка короля Карла Простакуватого призвело до протистояння з Робертінами і графом Вермандуа.

У 898 році після смерті короля Одо I, Річард міг претендувати на королівський титул, але продовжував підтримувати короля Карла III. Той натомість визнав Річарда маркізом Бургундії. З 901 року став обіймати в королівській раді перше місце.

Герцог

У 918 році король Карл визнає за Річардом титул графа і герцога Бургундії. Він поширює свій контроль також на єпископства Отен, Лангр і Труа. З цього моменту усі зусилля було спрямовано на зміцнення герцогства зі столицею в Діжоні.

Помер в Осері 1 вересня 921 року, його було поховано в абатстві Сен-Коломб у Сансі. Йому спадкував старший син Рауль.

Родина

Дружина — Аделаїда (д/н-929), донька Конрада II зі Старшого Дому Вельфів, граф Осеру.

Діти:

• Рауль (890—936), 2-й герцог Бургундії у 921—923 роках, король Західно-Франкського королівства у 923—936 роках
• Гуго (д/н-952), 3-й герцог Бургундії у 923—952 роках
• Бозон (д/н-936), граф Вітрі
• Аделаїда (894-після 920), дружина Реньє II, графа Ено
• Ірменгарда (908-д/н), дружина Жильбера де Віржі, графа Шалона, 4-й герцога Бургундії у 952—956 роках
• Ріхільда (д/н-948/955), дружина Літода I, графа Макона

Джерела

• Bouchard, Constance B. The Bosonids or Rising to Power in the Late Carolingian Age. French Historical Studies, Vol. 15, No. 3. (Spring, 1988), pp 407—431
• Louis Halphen, Francia: gli ultimi Carolingi e l'ascesa di Ugo Capeto (888—987), in «Storia del mondo medievale», vol. II, 1999, pp. 636—661
• Settipani Christian, La Préhistoire des Capétiens (481—987). Première partie: Mérovingiens, Carolingiens et Robertiens, Nouvelle histoire généalogique de l'auguste maison de France, vol. 1, P. van Kerrebrouck, Villeneuve d'Ascq, 1993.