Людовик II (король Італії)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Людовик II
лат. Ludovicus II, фр. Louis II, нім. Ludwig II
Людовик II
Людовик II у бою
4-й Імператор Заходу
850 — 12 серпня 875
Коронація: 850, Рим, Італія
Попередник: Лотар I
Наступник: Карл II Лисий
король Італії
15 червня 844 — 12 серпня 875
Коронація: 15 червня 844, Рим, Італія
Попередник: Лотар I
Наступник: Карл II Лисий
2-й король Провансу
25 лютого 863 — 12 серпня 875
Попередник: Карл
Наступник: Карл II Лисий
 
Народження: 825
Смерть: 12 серпня 875(0875-08-12)
Династія: Каролінги
Батько: Лотар I
Мати: Ірменгарда Турська
Дружина: Ангельберга
Діти: дочки: Ірменгарда, Гізела

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Поділ серединного королівства Лотаря I в 855

Імператор Людовик II (825 — †12 серпня 875) — король Італії у 844 — 875, король Провансу в 863 — 875, імператор Заходу в 850 — 875 роках з династії Каролінгів. Син імператора Лотара I і Ірменгарди Турської, одружений з 851 або 852 з Ангельбергою.

Біографія[ред.ред. код]

Незабаром після укладення Верденського договору (843) батько відіслав Людовика в Італіїю. Папа Римський Сергій II вийшов назустріч молодому правителю і влаштував на його честь чудовий прийом, а в червні 844 урочисто коронував його королем Італії .

У 846 араби піднялися по Тибру до самого Рима і захопили його, зокрема розграбувавши собор святого Петра. Король Людовик воював з ними, але зазнав поразки і ледве зумів врятуватися. У 850 Папа Лев IV вінчав Людовика імператорською короною. Князь Салерно Сіконульф з'явився до Людовика, присягнув йому на вірність і заплатив значну суму грошей. Заручившись союзом з ним, Людовик рушив проти арабів з усіма розташованими в Італії військами франків. Князь Беневенто видав йому арабів, що були в місті, і Людовик наказав стратити їх, але ця лють не зупинила ворогів, які чинили жахливі спустошення. Людовик марно брав в облогу Барі і незабаром відступив.

За Прюмським розділом, зробленим його батьком Лотаром I 19 вересня 855, Людовик II зберіг за собою Італійське королівство та імператорський титул.

На початку 860-х виник конфлікт імператора з папою Миколаєм I, що змістив без його відома архієпископа равеннского Іоанна X і не бажав дати розлучення його братові Лотару II. У 864 Людовик II ввів своє військо в Рим і влаштувався в палаці поблизу собору святого Петра. Папа замкнувся в Латеранському палаці. Незабаром імператор захворів лихоманкою і за посередництва імператриці Ангельберги примирився з Папою. У 867 він після місячної облоги відвоював у арабів Капую і розбив їх неподалік від Люцери в Апулії. До 869 він взяв також Матері, Неаполь, Салерно і Беневенто. Араби були блоковані в Барі. Після довгої облоги імператор Людовик в лютому 871, нарешті, оволодів цією фортецею.

Слідом за тим він обложив Тарент. Але в той же час візантійці, що були до цього союзниками Людовика II, перестали допомагати йому. До цього додалася ще й зрада герцога Беневентського Адальгіса. Коли Людовик прибув до Беневенто, Адальгіс виявив покірність, але коли імператор відпустив свої війська, підняв заколот і спробував захопити Людовика сплячим. Людовик сховався в вежі і захищався там три дні. Нарешті, єпископ Беневентський примусив ворогів укласти мир. Імператору довелося заприсягтися на мощах, що не буде тримати зла на бунтівного герцога. Але, звичайно, Людовик не міг довго прощати таке віроломство. Папа Адріан II звільнив його від клятви, і в 872 імператор підступив до Беневенто. Герцог закликав візантійців, які стали активно допомагати йому, в результаті чого вся Південна Італія знову вийшла з підпорядкування Імператору Заходу. Незабаром він помер, залишивши після себе пам'ять як про справедливого государя. Сучасники ставили йому в заслугу те, що він вів наполегливу боротьбу з мусульманами.

Шлюб і діти[ред.ред. код]

Чоловік: з 851 / 852 Ангельберга (бл. 830 — † між 896 і 901 ), можлива дочка Тьєррі III Отенського і Емми Баварської, близька родичка Суппо III. Діти:

Посилання[ред.ред. код]