Свобода на Інтері
| Свобода на Інтері | |
|---|---|
 | |
| Загальні дані | |
| Жанр | Суспільно-політичний |
| Девіз | Шанс побачити, хто є хто в українській політиці |
| Країна | Україна |
| Мова | Українська, Російська |
| Ориг. мережа | Інтер |
| Ориг. трансляція | З 10 жовтня 2008 |
| Остання трансляція | З 10 жовтня 2008 |
| Тривалість | 3 години |
| Кінокомпанія |
АТЗТ «Українська незалежна ТВ-корпорація» Студія «Пірат Продакшн»[1] |
| Місце фільм. | Національна кіностудія імені Довженка |
| Творча команда | |
| Ідея | Владімір Грановськи, Ганна Безлюдна, Ірина Іонова-Пілат |
| Продюсер(и) | Ганна Безлюдна, Єгор Бенкендорф |
| Ведучі/Актори | Політики, ведучі телеканалу Інтер |
| Технічні дані | |
| Формат зобр. | 4:3, PAL/SECAM |
| Формат звуку | Stereo 2.0 |
| Українськомовна локалізація | |
| |
«Свобо́да на І́нтері» — телепрограма на каналі Інтері, транслювалася з 10 жовтня 2008 року до кінця 2009 року.
Концепція програми[ред. | ред. код]
В програмі політики спілкуються без посередництва ведучого, його роль виконує один із політиків. На обговорення і голосування учасників програми пропонується три проблеми: одна — проблема загальнонаціонального значення, інша — тема тижня, а третя — за ініціативою ведучого. На обговорення кожної із тем до мікрофону в центрі студії запрошуються двоє політиків, які мають по хвилині для виступу, після чого починається обговорення.
У студії присутні 200 глядачів, що повністю відображають населення України за всіма показниками. Наприкінці програми люди оцінюють переконливість політиків та виносять вердикт ведучому.
Авторські права[ред. | ред. код]
Формат програми є запатентованою розробкою її авторів: Владіміра Грановськи, Ганни Безлюдної та Ірини Іонової-Пілат.
Ведучі програми[ред. | ред. код]
Ведучим програми кожного випуску передачі ставав новий політичний діяч. А участь у дискусії брали 14 народних депутатів України та четверо відомих громадських діячів. Серед ведучих-учасників програми: Юрій Луценко, Євген Червоненко, Інна Богословська, Леонід Грач, Михайло Добкін, Олександр Єфремов, Іван Кириленко, Володимир Литвин, Леонід Черновецький, Андрій Шевченко, Нестор Шуфрич та Арсеній Яценюк[2].
Чергові випуски[ред. | ред. код]
- 10 жовтня 2008 року — Арсеній Яценюк, Голова Верховної Ради України 6 скликання
- 17 жовтня 2008 року — Інна Богословська, народний депутат України (фракція Партії Регіонів), голова Державної податкової адміністрації в Опозиційному уряді
- 24 жовтня 2008 року — Євген Червоненко, голова Національного агентства України з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу
- 7 листопада 2008 року — Юрій Луценко, Міністр внутрішніх справ України
- 21 листопада 2008 року — Михайло Добкін, мер Харкова
- 5 грудня 2008 року — Леонід Грач, народний депутат України (фракція Комуністичної Партії України)
- 12 грудня 2008 року — Олександр Єфремов, перший заступник Голови фракції Партії Регіонів у ВРУ
- 19 грудня 2008 року — Леонід Черновецький, мер Києва
- 23 січня 2009 року
- 30 січня 2009 року
- 6 лютого 2009 року
- 13 лютого 2009 року
- 20 лютого 2009 року
- 27 лютого 2009 року
- 13 березня 2009 року
- 20 березня 2009 року
- 27 березня 2009 року
- 3 квітня 2009 року
- 10 квітня 2009 року
- 17 квітня 2009 року
- 24 квітня 2009 року
- 15 травня 2009 року
- 29 травня 2009 року
- 5 червня 2009 року
Спецвипуски[ред. | ред. код]
- 31 жовтня 2008 року — ведучі-посередники: Андрій Данілевич і Юлія Литвиненко. Гості-спікери: Президент України, Прем'єр-міністр України, Голова Верховної Ради України і голова Опозиційного уряду
- 14 листопада 2008 року — Гості-спікери: усі Голови Верховної Ради часів незалежності
- 28 листопада 2008 року
- 26 грудня 2008 року — Гість: Президент України
- 16 січня 2009 року
- 6 березня 2009 року — Гість: Президент України
- 22 травня 2009 року — Гість: Президент України
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Пірат Продакшн - Медіа-виробництво - Структура групи - U.A. Inter Media Group Limited. U.A. Inter Media Group Limited. 2008. Архів оригіналу за 4 квітня 2009. Процитовано 23 серпня 2010.
- ↑ Як кується "Свобода на "Інтері". Архів оригіналу за 5 січня 2017. Процитовано 4 січня 2017.