Семен Олізарович
| Семен Олізарович | |
|---|---|
| Народився | невідомо |
| Помер | 1507 |
| Підданство | Велике князівство Литовське |
| Національність | українець |
| Титул | боярин |
| Посада | овруцький старостаd, староста Берестейськийd[1], Черкаський староста[d] і староста Житомирськийd |
| Конфесія | православ'я |
| Рід | Олізари |
| Батько | Роман Олізарович |
| У шлюбі з | Марина Заславська |
| Діти | 1 син та 1 донька |
 | |
Семен (Сенько) Олізарович-Волчкович (*д/н — 1507) — державний діяч, урядник Великого князівства Литовського.
Життєпис[ред. | ред. код]
Походив з київського боярського роду Олізарів-Волчковичів гербу Радван Щедрий. Син Романа Олізаровича, київського намісника князя Семена Олельковича. Перша згадка про Семена Романовича Олізаровича відноситься до 1486 року. Тоді він призначається житомирським намісником (старостою). На цій посаді перебував до 1488 року, коли стає берестейським старостою.
1496 року пошлюбив доньку Юрія Заславського, отримавши як посаг село Білашів на Волині. Разом з луцьким латинським єпископом Іваном (Яном) Андрушевичем «Пуделком»[2] литовською радою був виряджений послом до Польщі з проектом унії у 1490-х роках[3].
У 1502 році стає черкаським намісником. На цій посаді брав активну участь у захисті кордонів від нападів кримських татар. У 1506 році призначається овруцьким намісником. Помер на посаді 1507 року.
Родина[ред. | ред. код]
Дружина — Марина, донька князя Юрія Заславського.
Діти:
- Лев
- Анастасія Богдана (д/н—до 1534), дружина: 1) Івана Сангушки, князя Ковельського; 2) князя Івана Вишневецького
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego. Spisy, t. VIII, Ziemia brzeska i województwo brzeskie XIV‒XVIII wiek / за ред. A. Rachuba — Warszawa: 2020. — С. 181–182. — ISBN 978-83-65880-89-5
- ↑ Jerzy Grygiel. Pudełko Jan (zm. 1501/2) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : PAU, 1986. — T. XXIX, zeszyt …. — S. 339—340. (пол.)
- ↑ у 4 томі в іменному покажчику помилково сказано С. 258, як і в деяких інтернет-ресурсах, зокрема, http://dizzy.lunarbreeze.com/~ukrbi0/uploads/books/Hrushevskyj-Istoria-Ukrainy-10/files/assets/basic-html/page476.html [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
Джерела[ред. | ред. код]
- Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. IV. — С. 259.
- Блануца А. Земельні володіння волинської шляхти в другій половині XVI ст. — К., 2007. — С.99, 149; Литовська метрика. Книга 561. Ревізії українських замків 1545 року / Підготував В. Кравченко. — К., 2005.
- Яковенко Н. М. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII ст. Волинь і Центральна Україна. Видання друге, переглянуте і виправлене. — К.: Критика, 2008. — С. 309).
- Тесленко І. Олізари, Олізари-Волчковичі // Енциклопедія історії України: у 10 т. : [укр.] / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.