Скеляр рудочеревий
| Скеляр рудочеревий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Самець рудочеревого скеляра
 Самиця рудочеревого скеляра
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Monticola rufiventris (Jardine & Selby, 1833) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Petrocincla rufiventris Petrophila erythrogastra[2] | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Скеляр рудочеревий[3] (Monticola rufiventris) — вид горобцеподібних птахів родини мухоловкових (Muscicapidae)[4]. Мешкає в Гімалаях і Південно-Східній Азії.
_(19729378404).jpg)
Довжина птаха становить 23 см, вага 48-61 г. У самців верхня частина тіла кобальтова-синя, обличчя і горло темно-сині, нижня частина тіла яскраво-рудувато-каштанова. Самиці мають сірувато-коричневе забарвлення. На скронях у них великі білувато-кориссті плями, навколо очей білувато-охристі кільця, нижня частина тіла охриста, сильно поцяткована темним лускоподібним візерунком.
Рудочереві скелярі мешкають в Пакистані, Індії, Непалі, Бутані, Бангладеш, М'янмі, Китаї, Таїланді, Лаосі і В'єтнамі. Вони живуть у відкритих мішаних і хвойних гірських лсах, на скелястих схилах та у високогірних чагарникових заростях. Зустрічаються поодинці або парами, на висоті від 1200 до 3400 м над рівнем моря. Живляться комахами та їх личинками, зокрема жуками, еониками, цвіркунами і цикадами. а також черв'яками, ягодами, дрібними ящірками і жабками. Сезон розмноження триває з березня по липень в Гімалаях і з квітня по травень на південному сході Китаю. Гніздо чашоподібне, робиться з сухої трави, моху, листя і хвої, розміщується в тріщинах серед скель, між корінням дерев або в дуплах. В кладці від 3 до 6 блискучих, рожевуватих або кремових яєць. Насиджує лише самиця.
- ↑ BirdLife International (2016). Monticola rufiventris.
- ↑ Oberholser, Harry C. (1921). Mutanda ornithologica. X. Proceedings of the Biological Society of Washington. 34: 49—50.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Chats, Old World flycatchers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 05 травня 2022.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |