Сорабістика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Сорабістика (н.-луж. і в.-луж. Sorabistika) — наука про історію, мову, літературу та культуру лужичан (лужицьких сербів). Вивчення сорабістичних дисциплін включено до навчальних програм ряду європейських університетів — у Лейпцизі, Празі, Львові, Варшаві тощо.[1]

Сорабістика в Україні

[ред. | ред. код]

Впродовж багатьох десятиліть центром сорабістики в Україні є Львів.[1] У Львівському університеті міжнародні сорабістичні семінари регулярно організовуються з 1984 року. Друкованим органом львівських сорабістів є науковий збірник «Питання сорабістики = Prašenja sorabistiki» (спільне видання Львівського національного університету імені Івана Франка і Сербського Інституту в Будишині (Німеччина).[2]

Серед українських сорабістів відомі, зокрема, К. К. Трофимович (автор понад 150 праць, пов'язаних з сорабістикою), А. О. Івченко, Я. І. Кравець та інші.

Сорабістика в інших країнах

[ред. | ред. код]

В Німеччині діють Серболужицький інститут (Будишин) і Інститут сорабістики Лейпцизькому університеті. Перший з них видає журнал «Lětopis».

Першим чеським сорабістом був письменник і етнограф Адольф Черни. З 1901 року сорабістичні дисципліни почали викладати у Карловому університеті (Прага). У 1933 році в ньому було створено кафедру сорабістики, яку, щоправда, з часом було закрито. Першим чеським професором сорабістики був мовознавець і історик літератури Йозеф Пата[cs]. Сьогодні (2018) сорабістику в Чехії викладають на кафедрі слов'янознавства Карлового університету. Крім того, в Чехії з 1907 року діє Товариство друзів Лужиці, яке видає журнал «Чесько-лужицький вісник» й має найбільшу за межами Лужиці бібліотеку лужицької літератури.[3]

Література

[ред. | ред. код]
  • Моторный А. В. (у співавторстві). Сорабистика в Украине: история и современность // Studia Slavica Savariensia. 1-2. — Szombathely, 2000 (Угорщина).
  • Вальо М. А. Україніка в сорабістичній бібліографії / Питання сорабістики / Ін-т славістики ЛНУ ім. І. Франка; Сербський ін-т в Будишані. — Львів, 2000. — С. 215-219.
  • Моторний А. В. Лужицька преса про львівські сорабістичні форуми // «Питання сорабістики». Львів, 2006.
  • Кравець Я. Сорабістичні студії: Україна, Франція, Бельгія: навчальний посібник / Я. Кравець. — Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2010. — 88 с.

Посилання

[ред. | ред. код]

Виноски

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Георгій Маценко (20.02.2000). Про лужицьких сербів - найменшу слов'янську націю - розповідає книга, яка побачила світ у Львові. https://www.ukrinform.ua. Укрінформ. Процитовано 24 березня 2018.[недоступне посилання з липня 2019]
  2. ↑ Центр сорабістики. http://institutes.lnu.edu.ua. Львівський національний університет імені Івана Франка. Процитовано 24 березня 2018.
  3. ↑ Hórnikova knihovna. http://www.luzice.cz. Společnost přátel Lužice. Архів оригіналу за 19 квітня 2018. Процитовано 24 березня 2018. [Архівовано 19 квітня 2018 у Wayback Machine.] (чес.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сорабістика&oldid=43854404