Софі Фрем'є

Софі Фрем'є
Ім'я при народженні	фр. Sophie Frémiet
Народилася	16 червня 1797(1797-06-16) Діжон
Померла	4 грудня 1867(1867-12-04)[…] (70 років) Париж, Франція
Країна	Франція
Діяльність	художниця
Вчителі	Anatole Devosged
Відомі учні	Uranie Alphonsine Colin-Libourd і Adèle Kindtd
Знання мов	французька
Родичі	Луї-Габріель Монн'єd і Емманюель Фрем'є
Брати, сестри	Victorine Frémietd
У шлюбі з	Франсуа Рюд
Автограф
Медіафайли у Вікісховищі

Софі Фрем'є (Рюд) (фр. Sophie Fremiet; 16 червня 1797, Діжон — 4 грудня 1867, Париж) — французька художниця-портретистка, дружина скульптора Франсуа Рюда.

Життєпис

Народилася в 1797 в Діжоні. Її дід з материнського боку, Луї-Габріель Мон'є, був першим хранителем Діжонського музею образотворчих мистецтв. Батько, Луї Фрем'є, також захоплювався мистецтвом і був близьким до інтелектуальних та артистичних кіл. Так, він підтримував молодого скульптора Франсуа Рюда, допомагав йому матеріально і часто запрошував до себе. Перші уроки живопису Софі отримала у Анатоля Девожа, сина художника Франсуа Девожа, з яким дружив її дід. Сам Анатоль був учнем Давида та засновником Діжонської художньої школи.

У роки реставрації Бурбонів батько Софі, затятий бонапартист, змушений залишити Францію. Він оселився в Брюсселі, куди за ним поїхав і його протеже Франсуа Рюд. Софі в Брюсселі вступила до Давида, який також був у вигнанні. Вчитель високо цінував талант Софі та довіряв їй робити копії своїх робіт. Вона також брала участь у виставках у Брюсселі та в Антверпені.

У 1818 виставила в Брюссельському салоні два портрети; перший справжній успіх їй принесла в 1820 картина «Прекрасна Антія».

У 1821 вийшла заміж за Франсуа Рюда. У 1822 в них народився син Амедей (помер в 1830 в Парижі). У Брюсселі писала портрети, міфологічні сцени та картини релігійного змісту. Вона також отримала низку замовлень, у тому числі на картини для палацу в Тервюрені, алегоричні постаті для бібліотеки герцога д'Аренберга та ін.

У 1826 Франсуа Рюд вирішив повернутися до Парижа. Він створював скульптурні портрети великих людей Франції; Софі також звернулася до історичного живопису. Але її улюбленим жанром залишався портрет, причому теплий, романтичний стиль її портретів контрастує із суворим академізмом історичних і релігійних картин художниці. Писала вона в основному друзів, знайомих та членів сім'ї, але також виконувала замовлення паризької та провінційної буржуазії.

У 1832-1836 Рюд працював над скульптурним оформленням паризької Тріумфальної арки. Для постаті, відомої як Марсельєза, позувала Софі.

У 1855 Франсуа Рюд помер. Овдовіла Софі багато зробила для збереження пам'яті та спадщини чоловіка.

У 1867 похована поряд з ним на цвинтарі Монпарнас.

Галерея

• 
  Портрет Франсуа Рюда. 1842
• 
• 
  Портрет дітей
• 
  Retrato de una madre y dos hijos de Sophie Fremiet Rude, 1840, óleo sobre lienzo.
• 
  La muerte de Cenchirias, hijo de Neptuno y la ninfa Peirene, 1821-23.
• 
  Adonis de Sophie Rude.
• 
  La duquesa de Borgoña arrestada a las puertas de Brujas.
• 
  Прекрасна Антія

Література

• Eliane Gubin. Fremiet Sophie // Dictionnaire des femmes belges: XIXe et XXe siècles. — Lannoo Uitgeverij, 2006. — P. 257—258.

Посилання

• François et Sophie Rude, citoyens de la liberté : un couple d'artistes au XIXe siècle (PDF) (фр.). Musée des beaux-arts de Dijon.