Постфікс: відмінності між версіями
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
|||
| Рядок 2: | Рядок 2: | ||
== Постфікси в системі української мови == |
== Постфікси в системі української мови == |
||
Традиційно в [[українська мова|українській мові]] [[мовознавство|мовознавці]] виділяють постфікс ''-ся''([[аломорф]] ''-сь''). |
Традиційно в [[українська мова|українській мові]] [[мовознавство|мовознавці]] виділяють постфікс ''-ся'' ([[аломорф]] ''-сь''). |
||
[[Арнольд Грищенко]] до постфіксів зараховує також окремі [[частка|частки]], що стали засобом творення [[займенник]]ів і [[прислівник]]ів. Ці постфікси відрізняються від ''-ся'' тим, що вони не є засобом оформлення і розрізнення певної частини мови. |
[[Арнольд Грищенко]] до постфіксів зараховує також окремі [[частка|частки]], що стали засобом творення [[займенник]]ів і [[прислівник]]ів. Ці постфікси відрізняються від ''-ся'' тим, що вони не є засобом оформлення і розрізнення певної частини мови. |
||
Версія за 11:34, 17 січня 2013
Постфікс (від лат. postfixus — після + прикріплений[1]) — лінгв. афікс, розміщений після флексії або формотворчого суфікса[1]. Він може слугувати засобом творення нових слів та словоформ (напр. бити — битися, скажи — скажи-но)[2]. Словотворчий постфікс належить до основи. Оскільки формотворчі морфеми до основи не належать, остання у словах із постфіксом може бути переривчатою[3].
Постфікси в системі української мови
Традиційно в українській мові мовознавці виділяють постфікс -ся (аломорф -сь).
Арнольд Грищенко до постфіксів зараховує також окремі частки, що стали засобом творення займенників і прислівників. Ці постфікси відрізняються від -ся тим, що вони не є засобом оформлення і розрізнення певної частини мови.
Примітки
|
Це незавершена стаття з мовознавства. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |