Мужицька смерть

«Мужицька смерть» — оповідання Леся Мартовича, створене в першій половині 1898 р. у Львові. Задумувалося як перша частина планованої автором трилогії про долю зубожілого селянства. Але наступні частини твору лишилися ненаписаними. У першодруці твір мав підзаголовок «Оповідання з покутського життя».

Історія публікацій

Невдовзі після закінчення «Мужицької смерті» автор прочитав її одному з редакторів журналу «Літературно-науковий вісник» Осипові Маковею. Почувши схвальну оцінку твору, Мартович залишив його для друку в редакції журналу.

Восени 1898 р. Мартович дізнався від свого друга Василя Стефаника, що редакція «Літературно-наукового вісника» збирається скоротити «Мужицьку смерть», зокрема опустити слабкі місця і ті, які «противляться гр(еко)-кат(олицькій) церкві», а також вмістити твір у рубриці «Перші проби». Ця вістка обурила автора, і він 30 вересня 1898 р. звернувся з листом до редакції журналу, в якому зажадав, щоб твору не друкували, а рукопис повернули. В листі говорилося:

...Я не думаю здобувати собі патенту на руського (тобто українського.— В. Л.) писателя, через те й не хочу переходити вогневої проби в рубриці «Перші проби». Я й не згорів зовсім за честю бути співробітником «Л(ітературного) в(існика)», через те також не хочу фігурувати хоч би й у рубриці «П(ерші) п(роби)» ...Мені здається, що новела — не петиція, а д(обродій) Маковей не шеф бюро для помочі жебручих. Міг д. Маковей відразу сказати мені свою опінію (адже я йому новелу читав), а ні — в очі хвалити, а поза очі видавати некорисну опінію. ...Кажу щиро, що не узнаю гр(еко)-кат(олицької) віри за єдиноспасательну(,.) На случай видрукування тої новели удамся хоть би й на судову дорогу

Вийшло прикре непорозуміння. Коли Мартович писав гнівного листа, його «Мужицька смерть» уже друкувалася в Х книзі «Літературно-наукового вісника» за жовтень 1898 р. Причому — на перших сторінках журналу, без позначення «Перші проби» й без будь-яких скорочень. Таким чином, з виходом цього йомера журналу мотиви для невдоволення Мартовича відпали, непорозуміння з'ясувалося.

У 1902 р. «Мужицька смерть» з'явилася в третьому томі тритомної антології нової української літератури «Вік», виданої в Києві.

Переклади

«Мужицька смерть» зразу ж була передрукована однією американською газетою. У квітні наступного 1899 р. її переклад з'явився на сторінках петербурзького журналу «Жизнь». Цей журнал вирішив знайомити читачів із найкращими творами українських письменників — і почав це робити з Мартовичевого оповідання. Потім друкувалися в ньому твори Михайла Коцюбинського, Івана Франка, Ольги Кобилянської, Василя Стефаника, статті Лесі Українки. 3 журналу «Жизнь» Мартовичева «Мужицька смерть» була перекладена студентом Тартуського університету Е. Дольфом на естонську мову й вміщена в 1900 р. в тартуському журналі «Рахва либлехт» («Народний розважальний листок»).

У 1899 р. Ольга Кобилянська переклала твір на німецьку мову для антології українського оповідання, яку вона тоді готувала спільно з О. Маковеєм. Останній написав до неї передмову. Але здійснити видання антології не вдалося. А переклад «Мужицької смерті» був опублікований у 1905 р. в двотижневому журналі «Ruthenische Revue» («Український огляд»), що виходив у Відні німецькою мовою.

Пізніше оповідання включалося в більшість збірок Мартовича. Зокрема в 1946 р. у празькому видавництві «Свобода» в перекладі на чеську мову вийшла збірка, що включала 21 оповідання і називалася «Мужицька смерть та інші образки».

Література

• Лесин В. М. Примітки до збірки творів Леся Мартовича // Мартович Л. Вибрані твори /Упоряд., вступ. ст., примітки, словник Лесина В. М. — Ужгород: Карпати, 1989