Акабська затока: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Скасування редагування № 14388631 користувача Vity OKM (обговорення) |
Fessor (обговорення | внесок) м уточнення |
||
| Рядок 34: | Рядок 34: | ||
Географічно Акабська затока є частиною розлому [[Велика рифтова долина|Великої рифтової долини]], що відокремлена від Червоного моря підводним порогом завглибшки до 958 м. Затока сполучена з Червоним морем протокою [[Тиран (протока)|Тиран]], в якій розташований ряд невеликих островів (зокрема, [[Острів фараонів]], що є володінням Єгипту). Берегова смуга зрізана слабко, наявні невеликі бухти. |
Географічно Акабська затока є частиною розлому [[Велика рифтова долина|Великої рифтової долини]], що відокремлена від Червоного моря підводним порогом завглибшки до 958 м. Затока сполучена з Червоним морем протокою [[Тиран (протока)|Тиран]], в якій розташований ряд невеликих островів (зокрема, [[Острів фараонів]], що є володінням Єгипту). Берегова смуга зрізана слабко, наявні невеликі бухти. |
||
Адміністративно західний берег Акабської затоки ([[Синайський півострів]]) належить [[Єгипет|Єгипту]], східний — частково [[Йорданія|Йорданії]] та [[Саудівська Аравія|Саудівській Аравії]]. На півночі затоки розташований [[ізраїль]]ський порт [[Ейлат]] (через це в Ізраїлі поширена інша назва затоки — ''Ейлатська затока''). |
Адміністративно західний берег Акабської затоки ([[Синайський півострів]]) належить [[Єгипет|Єгипту]], східний — частково [[Йорданія|Йорданії]] та [[Саудівська Аравія|Саудівській Аравії]]. На півночі затоки (бухта [[Акаба]]) розташований [[ізраїль]]ський порт [[Ейлат]] (через це в Ізраїлі поширена інша назва затоки — ''Ейлатська затока''). |
||
== Населення і використання == |
== Населення і використання == |
||
Версія за 11:10, 20 травня 2015
| араб. خليج العقبة | |
|---|---|
 | |
| Синайський півострів, Акабська затока праворуч | |
 | |
| 28°41′10″ пн. ш. 34°41′44″ сх. д. / 28.68611° пн. ш. 34.69556° сх. д. | |
| Частина від | Червоне море |
| складники | Marsa el-Marakhd |
| Прибережні країни |
 Єгипет,  Ізраїль,  Йорданія і  Саудівська Аравія |
| Довжина | близько 180 км |
| Ширина | до 28 км |
| Площа | 239 км² км² |
| Максимальна глибина | 1 828 м |
| Середня глибина | 1850 м |
| ідентифікатори і посилання | |
| P3006/ідентифікатор Marine Regions Geographic | 4263 |
| GeoNames | 235620 |
| У проєкті OpenStreetMap | r12165391 ·R |
  Акаба Акаба (Єгипет) | |
 | |
 Акаба у Вікісховищі | |
Акабська, Ейлатська затока — затока Червоного моря між Аравійським та Синайським півостровами. Довжина близько 180 км, ширина до 28 км, глибина до 1 828 м. Історично є в коліні Юди.
Географічно Акабська затока є частиною розлому Великої рифтової долини, що відокремлена від Червоного моря підводним порогом завглибшки до 958 м. Затока сполучена з Червоним морем протокою Тиран, в якій розташований ряд невеликих островів (зокрема, Острів фараонів, що є володінням Єгипту). Берегова смуга зрізана слабко, наявні невеликі бухти.
Адміністративно західний берег Акабської затоки (Синайський півострів) належить Єгипту, східний — частково Йорданії та Саудівській Аравії. На півночі затоки (бухта Акаба) розташований ізраїльський порт Ейлат (через це в Ізраїлі поширена інша назва затоки — Ейлатська затока).
Населення і використання
Береги Акаби переважно не заселені, змінне і частково постійне населення є лише в ділянках, де сходяться кордони Ізраїлю, Єгипту, Йорданії і Саудівської Аравії. Там, зокрема, розташовані два порти: популярне і відносно велике курортне місто Ейлат (Ізраїль) і Акаба — єдиний порт Йорданії, а також прикордонне єгипетське селище Таба.
Затока крім прикордонного статусу, має важливе економічне значення, зокрема, транспортне. Також налогоджене пасажирське паромне (катерами) сполучення між Єгиптом та Йорданією.
У водах затоки розвинено рибальство.
На ізраїльській, єгипетській, а з недавнього часу і йорданській ділянках Акаби успішно розвивається туризм (в першу чергу, міжнародний), зокрема збудовані й функціонують ряд готелів, в т.ч. й інтернаціональних світових мереж («Хілтон», «Мьовенпік» тощо).
Література
- Географический энциклопедический словарь. Москва. «Советская энциклопедия». 1989. стор. 18(рос.)