Акабська затока

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Акаба
араб. خليج العقبة
Синайський півострів, Акабська затока праворуч
28°45′ пн. ш. 34°45′ сх. д. / 28.750° пн. ш. 34.750° сх. д. / 28.750; 34.750Координати: 28°45′ пн. ш. 34°45′ сх. д. / 28.750° пн. ш. 34.750° сх. д. / 28.750; 34.750
Частина від Червоне море
складники Marsa el-Marakhd
Прибережні країни  Єгипет,  Ізраїль,  Йорданія і  Саудівська Аравія
Довжина близько 180 км
Ширина до 28 км
Площа 239 км² км²
Максимальна глибина 1 828 м
Середня глибина 1850 м
ідентифікатори і посилання
P3006/ідентифікатор Marine Regions Geographic 4263
GeoNames 235620
У проєкті OpenStreetMap r12165391  ·R
Акаба. Карта розташування: Єгипет
Акаба
Акаба
Акаба (Єгипет)
Мапа
CMNS: Акаба у Вікісховищі

Акабська затока, Акаба, Ейлатська затока ((араб. خَلِيج الْعَقَبَة‎, трансліт. Khalīj al-ʿAqaba) (івр. מפרץ אילת‎, трансліт. Mifrátz Eilát)) — морська затока Червоного моря між Аравійським та Синайським півостровами[1][2][3]. Довжина близько 180 км, ширина до 28 км, глибина до 1 828 м[3]. Відділена від Червоного моря підводним порогом глибиною до 958 м[3]. Її берегова лінія належить чотирьом країнам: Єгипет, Ізраїль, Йорданія та Саудівська Аравія.

Географія[ред. | ред. код]

Географічно Акабська затока є частиною розлому Великої рифтової долини, що відокремлена від Червоного моря підводним порогом завглибшки до 958 м. Затока сполучена з Червоним морем протокою Тиран, в якій розташований ряд невеликих островів (зокрема, Острів фараонів, що є володінням Єгипту). Берегова смуга зрізана слабко, наявні невеликі бухти.

Адміністративно західний берег Акабської затоки (Синайський півострів) належить Єгипту, східний — частково Йорданії та Саудівській Аравії. На півночі затоки (бухта Акаба) розташований ізраїльський порт Ейлат (через це в Ізраїлі поширена інша назва затоки — Ейлатська затока).

Межа[ред. | ред. код]

Міжнародна гідрографічна організація визначає південну межу затоки як «лінію, що проходить від Рас-аль-Фасма на південний захід до острова Реквін (27°57′ пн. ш. 34°36′ сх. д. / 27.950° пн. ш. 34.600° сх. д. / 27.950; 34.600) через острів Тиран до його південно-західної точки, а потім на захід по паралелі (27°54'N) до узбережжя Синайського півострова». [4]

Геологія[ред. | ред. код]

Суецька затока омиває із заходу Синайський півострів, а Акабська затока — зі сходу. Геологічно затока утворює південний край рифту Мертвого моря. Затока містить три невеликі рифтові басейни[en] — Елатський, Арагонський і Дакарський, утворені між чотирма лівосторонніми сегментами зсуву. Рух по одному з цих розломів спричинив землетрус в Акабській затоці 1995 року[en]. [5]

Історія[ред. | ред. код]

Історично є в коліні Юди.

Заборона Єгипту на захід в затоку ізраїльських кораблів стала однією з причин Шестиденної війни 1967 року.

Населення і використання[ред. | ред. код]

Береги Акаби переважно не заселені, кочове і частково постійне населення є лише в ділянках, де сходяться кордони Ізраїлю, Єгипту, Йорданії і Саудівської Аравії. Там, зокрема, розташовані два порти: популярне і відносно велике курортне місто Ейлат (Ізраїль) і Акаба — єдиний порт Йорданії, а також прикордонне єгипетське селище Таба.

Господарство[ред. | ред. код]

Затока крім прикордонного статусу, має важливе економічне значення, зокрема, транспортне. Також налогоджене пасажирське поромне (катерами) сполучення між Єгиптом та Йорданією. У водах затоки розвинено рибальство.

На ізраїльській, єгипетській, а з недавнього часу і йорданській ділянках Акаби успішно розвивається туризм (в першу чергу, міжнародний), зокрема збудовані й функціюють ряд готелів, в тому числі й інтернаціональних світових мереж («Хілтон», «Мьовенпік» тощо).

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Атлас світу, 2005.
  2. Атлас. Географія материків і океанів, 2014.
  3. а б в (рос.) Акаба // Краткая географическая энциклопедия : [в 5 т.] / гл. ред. А. А. Григорьев и др. — М. : Советская энциклопедия, 1960. — Т. 1 : Ааре — Дятьково. — 563 с.
  4. Limits of Oceans and Seas, 3rd edition. International Hydrographic Organization. 1953. Архів оригіналу за 8 жовтня 2011. Процитовано 28 грудня 2020. 
  5. Klinger, Yann; Rivera, Luis; Haessler, Henri; Maurin, Jean-Christophe (August 1999). Active Faulting in the Gulf of Aqaba: New Knowledge from the Mw 7.3 Earthquake of 22 November 1995. Bulletin of the Seismological Society of America (Seismological Society of America). 89 (4): 1025–1036. Bibcode:1999BuSSA..89.1025K. doi:10.1785/BSSA0890041025. Архів оригіналу за 25 січня 2014. Процитовано 23 лютого 2013. 

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]