Раджив Ганді: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 1: Рядок 1:
{{Однофамільці|Ганді}}
{{Однофамільці|Ганді}}

{{Лідер
{{Лідер
|ім'я = Раджив Ганді
|ім'я = Раджив Ганді
|оригінал імені = राजीव गाँधी
|оригінал імені = राजीव गाँधी
|зображення = Rajiv Gandhi (1987).jpg
|зображення = Rajiv Gandhi (1987).jpg
|опис зображення = Раджив Ганді в [[1987]]
|опис зображення = Раджив Ганді в [[1987]]


|посада = [[Файл:Flag of India.svg|20пкс|]] 7-й [[Список прем'єр-міністрів Індії|Прем'єр-міністр Індії]]
|посада = [[Файл:Flag of India.svg|20пкс|]] 7-й [[Список прем'єр-міністрів Індії|Прем'єр-міністр Індії]]
|початок_терміну = [[31 жовтня]] [[1984]]
|початок_терміну = [[31 жовтня]] [[1984]]
|кінець_терміну = [[2 грудня]] [[1989]]
|кінець_терміну = [[2 грудня]] [[1989]]
|попередник = [[Індіра Ганді]]
|попередник = [[Індіра Ганді]]
|наступник = [[Вішванат Пратап Сінгх]]
|наступник = [[Вішванат Пратап Сінгх]]


|посада2 = [[Файл:Flag of India.svg|20пкс|]] 18-й Міністр закордонних справ Індії
|посада2 = [[Файл:Flag of India.svg|20пкс|]] 18-й Міністр закордонних справ Індії
|початок_терміну2 = [[25 липня]] [[1987]]
|початок_терміну2 = [[25 липня]] [[1987]]
|кінець_терміну2 = [[25 червня]] [[1988]]
|кінець_терміну2 = [[25 червня]] [[1988]]
|попередник2 = [[Нараян Датт Тіварі]]
|попередник2 = [[Нараян Датт Тіварі]]
|наступник2 = [[Памулапарті Венката Нарасімха Рао]]
|наступник2 = [[Памулапарті Венката Нарасімха Рао]]


|посада3 = [[Файл:Flag of India.svg|20пкс|]] 14-й Міністр закордонних справ Індії
|посада3 = [[Файл:Flag of India.svg|20пкс|]] 14-й Міністр закордонних справ Індії
|початок_терміну3 = [[31 жовтня]] [[1984]]
|початок_терміну3 = [[31 жовтня]] [[1984]]
|кінець_терміну3 = [[25 вересня]] [[1985]]
|кінець_терміну3 = [[25 вересня]] [[1985]]
|попередник3 = [[Індіра Ганді]]
|попередник3 = [[Індіра Ганді]]
|наступник3 = [[Балі Рам Бхагат]]
|наступник3 = [[Балі Рам Бхагат]]


|освіта =
|освіта =
|професія =
|професія =
|партія = [[Індійський національний конгрес]]
|партія = [[Індійський національний конгрес]]
|дата_народження = 20.08.1944
|дата_народження = 20.08.1944
|місце_народження = [[Мумбаї]], [[Британська Індія]]
|місце_народження = [[Мумбаї]], [[Британська Індія]]
|дата_смерті = 21.05.1991
|дата_смерті = 21.05.1991
|місце_смерті = Шріперумбудур, [[Тамілнаду]] {{Прапорець|IND}}
|місце_смерті = [[Шріперумбудур]], [[Тамілнаду]], [[Індія]]
|національність = [[Населення Індії|Індієць]]
|віросповідання = [[Індуїзм]]
|громадянство = {{IND}}


|у шлюбі = [[Соня Ганді]] (з [[1968]])
|у шлюбі = [[Соня Ганді]] (з [[1968]])
|діти = '''син:''' Рахул <br />'''дочка:''' Приянка
|діти = '''син:''' Рахул <br />'''дочка:''' Приянка
|похований =
|похований =
|національність = [[Населення Індії|Індієць]]
|віросповідання = [[Індуїзм]]
|батько = [[Фероз Ганді]]
|батько = [[Фероз Ганді]]
|мать = [[Індіра Ганді]]
|мать = [[Індіра Ганді]]
Рядок 44: Рядок 46:
[[Файл:Rajiv Gandhi (cropped).jpg|thumb|Раджив Ганді]]
[[Файл:Rajiv Gandhi (cropped).jpg|thumb|Раджив Ганді]]
'''Раджи́в Га́нді''' ([[гінді]] राजीव गाँधी, [[20 серпня]] [[1944]]&nbsp;— [[21 травня]] [[1991]])&nbsp;— індійський політичний діяч, [[Список прем'єр-міністрів Індії|прем'єр-міністр Індії]] в [[1984]]–[[1989]].


'''Раджи́в Га́нді''' ([[гінді]] राजीव गाँधी, [[20 серпня]] [[1944]], [[Мумбаї]], [[Британська Індія]]&nbsp;— [[21 травня]] [[1991]], [[Шріперумбудур]], [[Тамілнаду]], [[Індія]])&nbsp;— індійський політичний діяч, [[Список прем'єр-міністрів Індії|прем'єр-міністр Індії]] в [[1984]]–[[1989]].

==Життєпис==
Старший син [[Індіра Ганді|Індіри Ганді]] і внук [[Джавахарлал Неру|Джавахарлала Неру]]. Вчився у [[Великобританія|Великобританії]], прагнув не втручатися в політику. Привернутий матір'ю до політичної діяльності досить пізно, після несподіваної смерті політично ангажованого молодшого брата Санджая: з 1980 призначений керівником молодіжного крила очолюваної Індірою партії [[Індійський національний конгрес]] (І)&nbsp;— ІНК(І). У 1983 призначений генеральним секретарем партії і фактично наступником матері. Після вбивства Індіри в жовтні 1984 вибраний головою правлячої партії ІНК(І), очолив уряд і одночасно до [[1988]] був міністром закордонних справ. У 1989 ІНК втратив владу, Ганді став впливовим лідером опозиції.
Старший син [[Індіра Ганді|Індіри Ганді]] і внук [[Джавахарлал Неру|Джавахарлала Неру]]. Вчився у [[Великобританія|Великобританії]], прагнув не втручатися в політику. Привернутий матір'ю до політичної діяльності досить пізно, після несподіваної смерті політично ангажованого молодшого брата Санджая: з 1980 призначений керівником молодіжного крила очолюваної Індірою партії [[Індійський національний конгрес]] (І)&nbsp;— ІНК(І). У 1983 призначений генеральним секретарем партії і фактично наступником матері. Після вбивства Індіри в жовтні 1984 вибраний головою правлячої партії ІНК(І), очолив уряд і одночасно до [[1988]] був міністром закордонних справ. У 1989 ІНК втратив владу, Ганді став впливовим лідером опозиції.


== Уряд Раджива Ганді ==
== Уряд Раджива Ганді ==
Уряд Раджива Ганді (1984–1989) ужив рішучих заходів для забезпечення законності й порядку. Він проголосив основними завданнями внутрішньої політики подальше зміцнення єдності країни, боротьбу проти [[Сепаратизм|сепаратистських]] елементів і «старих ворогів» індійського суспільства&nbsp;— бідності, безробіття, неписьменності, хвороб. Проте виконання цих завдань зіткнулося з численними труднощами.
Уряд Раджива Ганді (1984–1989) ужив рішучих заходів для забезпечення законності й порядку. Він проголосив основними завданнями внутрішньої політики подальше зміцнення єдності країни, боротьбу проти [[Сепаратизм|сепаратистських]] елементів і «старих ворогів» індійського суспільства&nbsp;— бідності, безробіття, неписьменності, хвороб. Проте виконання цих завдань зіткнулося з численними труднощами.

Хронічним явищем стало безробіття (у 1985&nbsp;р.&nbsp;— 25&nbsp;млн осіб), зростали корупція та зловживання владою в апараті правлячої партії, що, звісно, викликало обурення різних верств індійського суспільства.
Хронічним явищем стало безробіття (у 1985&nbsp;р.&nbsp;— 25&nbsp;млн осіб), зростали корупція та зловживання владою в апараті правлячої партії, що, звісно, викликало обурення різних верств індійського суспільства.

Напередодні виборів 1989&nbsp;р. сім опозиційних партій створили блок під назвою «Національний фронт», який переміг на виборах у листопаді 1989&nbsp;р. У новому коаліційному уряді провідні позиції посіла релігійно-громадська організація «Бхаратія джаната парті» (БДП). Новий уряд роздирали суперечності, він виявився недієздатним. У травні 1991&nbsp;р. було призначено дострокові вибори до парламенту. Під час виборчої кампанії 21 травня 1991&nbsp;р. терористи вбили Р. Ганді, але це не змогло завадити перемозі партії ІНК(І), яка сформувала уряд на чолі з Нарасімха Рао. Він розпочав здійснювати кардинальні перетворення в економіці, поступившись багатьма лівоцентристськими традиціями ШК(І). Була проведена лібералізація економічної системи, розірвані пута різних регламентацій, країна стала відкритою для іноземного капіталу, збільшилися капіталовкладення в промисловість і сільське господарство. Економічне зростання в 1991–1995&nbsp;рр. перевищило 5% на рік. Уряд намагався узгодити свою економічну політику із законами ринку.
Напередодні виборів 1989&nbsp;р. сім опозиційних партій створили блок під назвою «Національний фронт», який переміг на виборах у листопаді 1989&nbsp;р. У новому коаліційному уряді провідні позиції посіла релігійно-громадська організація «Бхаратія джаната парті» (БДП). Новий уряд роздирали суперечності, він виявився недієздатним. У травні 1991&nbsp;р. було призначено дострокові вибори до парламенту.

Під час виборчої кампанії 21 травня 1991&nbsp;р. терористи вбили Р. Ганді, але це не змогло завадити перемозі партії ІНК(І), яка сформувала уряд на чолі з Нарасімха Рао. Він розпочав здійснювати кардинальні перетворення в економіці, поступившись багатьма лівоцентристськими традиціями ШК(І). Була проведена лібералізація економічної системи, розірвані пута різних регламентацій, країна стала відкритою для іноземного капіталу, збільшилися капіталовкладення в промисловість і сільське господарство. Економічне зростання в 1991–1995&nbsp;рр. перевищило 5% на рік. Уряд намагався узгодити свою економічну політику із законами ринку.

Проте уряд ШК(І) не зміг вирішити всі проблеми. На виборах у травні 1996&nbsp;р. перемогу здобула опозиційна БДП. її лідер Атал Біхарі Ваджпаї став новим прем'єр-міністром Індії. Самостійно керувати державою ця партія не змогла, через що почали створюватися коаліційні уряди. На певний час А. Ваджпаї втратив владу, однак у лютому 1998&nbsp;р. знов очолив коаліцію, а в жовтні 1999&nbsp;р. його партія перемогла на позачергових парламентських виборах. 1998&nbsp;р. ознаменувався ще однією важливою подією&nbsp;— у травні в Індії було здійснено випробування ядерної зброї. Згодом те саме здійснив і Пакистан. Світ був шокований звісткою про те, що ці держави стали членами «ядерного клубу».
Проте уряд ШК(І) не зміг вирішити всі проблеми. На виборах у травні 1996&nbsp;р. перемогу здобула опозиційна БДП. її лідер Атал Біхарі Ваджпаї став новим прем'єр-міністром Індії. Самостійно керувати державою ця партія не змогла, через що почали створюватися коаліційні уряди. На певний час А. Ваджпаї втратив владу, однак у лютому 1998&nbsp;р. знов очолив коаліцію, а в жовтні 1999&nbsp;р. його партія перемогла на позачергових парламентських виборах. 1998&nbsp;р. ознаменувався ще однією важливою подією&nbsp;— у травні в Індії було здійснено випробування ядерної зброї. Згодом те саме здійснив і Пакистан. Світ був шокований звісткою про те, що ці держави стали членами «ядерного клубу».

Отже, Індія вступила в XXI&nbsp;ст. ядерною державою, що продемонструвало можливості її економіки. Однак найбільша у світі демократія, як часто називають Індію журналісти, має багато проблем як в економічній, так і в політичній сферах. Основні з них&nbsp;— низький рівень доходів населення, яке вже перевищило мільярд, і сепаратизм етнічних меншин, що підриває цілісність країни.
Отже, Індія вступила в XXI&nbsp;ст. ядерною державою, що продемонструвало можливості її економіки. Однак найбільша у світі демократія, як часто називають Індію журналісти, має багато проблем як в економічній, так і в політичній сферах. Основні з них&nbsp;— низький рівень доходів населення, яке вже перевищило мільярд, і сепаратизм етнічних меншин, що підриває цілісність країни.


Рядок 59: Рядок 69:


{{Прем'єр-міністри Індії}}
{{Прем'єр-міністри Індії}}

{{Без джерел|дата=травень 2014}}
{{Без джерел|дата=травень 2014}}
{{Вікіфікувати|дата=травень 2014}}
{{Вікіфікувати|дата=травень 2014}}

{{DEFAULTSORT:Ганді, Раджив}}
{{DEFAULTSORT:Ганді, Раджив}}



Версія за 08:46, 24 грудня 2015

Раджив Ганді
राजीव गाँधी
Раджив Ганді
Раджив Ганді
Раджив Ганді в 1987
7-й Прем'єр-міністр Індії
31 жовтня 1984 — 2 грудня 1989
Попередник Індіра Ганді
Наступник Вішванат Пратап Сінгх
18-й Міністр закордонних справ Індії
25 липня 1987 — 25 червня 1988
Попередник Нараян Датт Тіварі
Наступник Памулапарті Венката Нарасімха Рао
14-й Міністр закордонних справ Індії
31 жовтня 1984 — 25 вересня 1985
Попередник Індіра Ганді
Наступник Балі Рам Бхагат
Народився 20 серпня 1944(1944-08-20)
Мумбаї, Британська Індія
Помер 21 травня 1991(1991-05-21) (46 років)
Шріперумбудур, Тамілнаду, Індія
Похований Радж-Ґхат
Відомий як політик
Громадянство Індія Індія
Національність Індієць
Alma mater Триніті-коледж (Кембридж)[1], Імперський коледж Лондона[1], школа Дунd[1], Кембриджський університет[1] і Welham Boys' Schoold
Політична партія Індійський національний конгрес
Батько Фероз Ганді
Мати Індіра Ганді[1]
У шлюбі з Соня Ганді[1]
Діти син: Рахул
дочка: Приянка
Релігія індуїзм[1]
Нагороди
Бхарат Ратна
Бхарат Ратна
Підпис Файл:Rajiv Gandhi Signature.svg
Раджив Ганді

Раджи́в Га́нді (гінді राजीव गाँधी, 20 серпня 1944, Мумбаї, Британська Індія — 21 травня 1991, Шріперумбудур, Тамілнаду, Індія) — індійський політичний діяч, прем'єр-міністр Індії в 19841989.

Життєпис

Старший син Індіри Ганді і внук Джавахарлала Неру. Вчився у Великобританії, прагнув не втручатися в політику. Привернутий матір'ю до політичної діяльності досить пізно, після несподіваної смерті політично ангажованого молодшого брата Санджая: з 1980 призначений керівником молодіжного крила очолюваної Індірою партії Індійський національний конгрес (І) — ІНК(І). У 1983 призначений генеральним секретарем партії і фактично наступником матері. Після вбивства Індіри в жовтні 1984 вибраний головою правлячої партії ІНК(І), очолив уряд і одночасно до 1988 був міністром закордонних справ. У 1989 ІНК втратив владу, Ганді став впливовим лідером опозиції.

Уряд Раджива Ганді

Уряд Раджива Ганді (1984–1989) ужив рішучих заходів для забезпечення законності й порядку. Він проголосив основними завданнями внутрішньої політики подальше зміцнення єдності країни, боротьбу проти сепаратистських елементів і «старих ворогів» індійського суспільства — бідності, безробіття, неписьменності, хвороб. Проте виконання цих завдань зіткнулося з численними труднощами.

Хронічним явищем стало безробіття (у 1985 р. — 25 млн осіб), зростали корупція та зловживання владою в апараті правлячої партії, що, звісно, викликало обурення різних верств індійського суспільства.

Напередодні виборів 1989 р. сім опозиційних партій створили блок під назвою «Національний фронт», який переміг на виборах у листопаді 1989 р. У новому коаліційному уряді провідні позиції посіла релігійно-громадська організація «Бхаратія джаната парті» (БДП). Новий уряд роздирали суперечності, він виявився недієздатним. У травні 1991 р. було призначено дострокові вибори до парламенту.

Під час виборчої кампанії 21 травня 1991 р. терористи вбили Р. Ганді, але це не змогло завадити перемозі партії ІНК(І), яка сформувала уряд на чолі з Нарасімха Рао. Він розпочав здійснювати кардинальні перетворення в економіці, поступившись багатьма лівоцентристськими традиціями ШК(І). Була проведена лібералізація економічної системи, розірвані пута різних регламентацій, країна стала відкритою для іноземного капіталу, збільшилися капіталовкладення в промисловість і сільське господарство. Економічне зростання в 1991–1995 рр. перевищило 5% на рік. Уряд намагався узгодити свою економічну політику із законами ринку.

Проте уряд ШК(І) не зміг вирішити всі проблеми. На виборах у травні 1996 р. перемогу здобула опозиційна БДП. її лідер Атал Біхарі Ваджпаї став новим прем'єр-міністром Індії. Самостійно керувати державою ця партія не змогла, через що почали створюватися коаліційні уряди. На певний час А. Ваджпаї втратив владу, однак у лютому 1998 р. знов очолив коаліцію, а в жовтні 1999 р. його партія перемогла на позачергових парламентських виборах. 1998 р. ознаменувався ще однією важливою подією — у травні в Індії було здійснено випробування ядерної зброї. Згодом те саме здійснив і Пакистан. Світ був шокований звісткою про те, що ці держави стали членами «ядерного клубу».

Отже, Індія вступила в XXI ст. ядерною державою, що продемонструвало можливості її економіки. Однак найбільша у світі демократія, як часто називають Індію журналісти, має багато проблем як в економічній, так і в політичній сферах. Основні з них — низький рівень доходів населення, яке вже перевищило мільярд, і сепаратизм етнічних меншин, що підриває цілісність країни.

Смерть

Під час чергової передвиборної кампанії, маючи високі шанси на перемогу, убитий тамілськими терористами (в результаті вибуху, здійсненого терористкою-смертницею недалеко від Мадраса). У 1998 було засуджено 28 змовників, що брали участь в організації вбивства Раджива Ганді. Після його загибелі партія ІНК (І) залишилася в руках династії Неру-Ганді: на чолі партії, незважаючи на початкову відмову, стала вдова Раджива Соня Ганді, за походженням італійка (як і сам Раджив, вона спочатку сторонилася політики).

  1. а б в г д е ж Rajiv Gandhi // CulturalIndia.net