Населення Індії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
(англ.) Щільність населення Індії.

З населенням у понад 1,2 млрд осіб, Індія є другою за населенням країною світу після Китаю. Протягом останніх 50 років у країні спостерігається швидке зростання чисельності населення за рахунок покращення медичного обслуговування і зростання продуктивності сільського господарства (так звана «зелена революція»)[1][2].

Міське населення Індії збільшилося в кілька разів протягом ХХ століття і більше концентрується у великих містах. У 2001 році у Індії налічувалося понад 35 міст з мільйоним населенням, та 3 найбільших міста з населенням понад 10 мільйонів кожне (Мумбаї, Делі і Колката). Однак тенденція зростання кількості населення в сільських районах, надалі спостерігається, оскільки більше 70% населення Індії як і раніше, проживають в селах[3][4].

В Індії пропагують переваги малодітної сім'ї, використовують різні методи обмеження народжуваності, у деяких випадках — матеріальне заохочення сімей, які прагнуть обмеження народжуваності. Демографічні проблеми створюють ряд інших проблем, зокрема продовольча і неписемності (до 50% населення регіону є неписьменне через бідність країн).

Перепис населення[ред.ред. код]

Переписи населення проводяться в Індії кожні 10 років. В цілому було проведено вже 14 переписів, станом на 2001. Чисельність населення Індії становила: у 1981 році — 683,3 млн, в 1991 — 846,4 млн, в 2001 — 1027,0 млн, в 2011 — 1210,7 млн.

Етнічні групи країни[ред.ред. код]

Індія є багатонаціональною державою, з розмаїттям етнічних племінних груп, приблизно 72% населення складають індо-арії, 25% дравіди, які в основному мешкають у південній частині Індії. І лише 3 відсотки припадає на інші етнічні групи, особливо на тибето-бірманських, мунда і мон-кхмерських народів у районах Гімалаїв, Північно-Східної та Східної Індії.

Значний вплив на індійське суспільство кожного століття призводять численні етнічні міграції народностей чи нелегальні (деколи й легальні) міграції народів з сусідніх територій чи в середині країни. Приміром кількість нелегальних іммігрантів бангладешців в Індії, за теперішніми оцінками, до 20 мільйонів. Ще приблизно 100 000 це вигнанці-тибетці, які втекли після китайської окупації Тибету у 1950-х роках з своєї батьківщини, однак, офіційно визнані біженцями і мають дозвіл на перебування. Крім того, більше 60000 тамільських біженців з Шрі-Ланки також перебралися на індійську територію.

Мови Індії[ред.ред. код]

Докладніше: Мови в Індії

Індія є найбільшою у світі країною в культурно-мовному спектрі[5]. Індія є домом для індоєвропейської мовної сім'ї. Індоєвропейські мови в Індії представлені двома великими мовними групами: індо-арійська (якою послуговуються близько 74% населення) та дравідійська (якою розмовляють 24%). Інші мови спілкування в Індії походять з астро-азіатської і тибетської-бірманської мовної сім'ї. Крім двох національних мов, гінді та англійської мови, статус офіційної має ще 21 мова: ассамська, бенгальська, бодо, догрі, гуджараті, каннада, кашмірі, конкані, майтхілі, малаялам, маратхі, маніпурі, непалі, орія, пенджабська, санталі, санскрит, сіндхі, тамільська, телугу і урду

Мова гінді, найбільш вживана[6], є офіційною мовою в Індії[7]. Англійська мова широко використовується в бізнесі і державному управлінні, має статус «офіційної мови»[8], суттєвим також є її використання в освіті, особливо в середовищі вищої освіти. Крім того, у кожному штаті та союзній території використовують свою власну мову, як офіційну, і в Конституції Індії також визнаються, ще 21 мова, якими найчастіше користуються в індійському суспільстві й їм надано офіційного статусу. Слід відмітити, що дослідниками мовниками в Індії нараховано безліч діалектів, їх кількість сягає 1652[9]. В Індії знаходиться найбільша кількість університетів у світі.[10].

Релігія[ред.ред. код]

Докладніше: Релігія в Індії

Чотири великі релігії світу (індуїзм, буддизм, джайнізм та сікхізм) походять із Індії. Більше 800 мільйонів індійців (80,5%) є індуїстами. Решта населення відноситься до релігійних груп: мусульман (14%), християн (2,3%), сикхів (1,8%), буддистів (0,7%), джайністів (0,4%), євреїв, зороастрійців, та послідовників бахаїзму та інші[11].

У Конституції Індії закріплено відділення церкви від держави. Послідовники сотень різних віросповідань в цілому існують пліч-о-пліч віками, тим не менш, є певна напруженість у стосунках. На індійську історію і суспільство значно вплинули масштабні релігійні зіткнення між мусульманами та індуїстами та між індуїстами та сикхами, які траплялися у минулому.

Примітки[ред.ред. код]

  1. The end of India's green revolution?. BBC News. May 29, 2006
  2. Food First/Institute for Food and Development Policy
  3. Dyson, Tim; Visaria, Pravin (2004). Migration and urbanization:Retrospect and prospects. У Dyson, Tim; Casses, Robert; Visaria, Leela. Twenty-first century India: population, economy, human development, and the environment. Oxford University Press. с. 115–129. ISBN 0199243352. 
  4. Ratna, Udit (2007). Interface between urban and rural development in India. У Dutt, Ashok K.; Thakur, Baleshwar. City, Society, and Planning: Planning Essays in honour of Prof. A.K. Dutt. Concept Publishing Company. с. 271–272. ISBN 8180694615. 
  5. Country Profile: India (PDF). Library of CongressFederal Research Division. December 2004. Архів оригіналу за 2011-08-22. Процитовано 2007-06-24. 
  6. Languages by number of speakers according to 1991 census. Central Institute of Indian Languages. Процитовано 2007-08-02. 
  7. Mallikarjun, B. (Nov., 2004), Fifty Years of Language Planning for Modern Hindi-The Official Language of India, Language in India, Volume 4, Number 11. ISSN 1930–2940.
  8. Notification No. 2/8/60-O.L. (Ministry of Home Affairs), dated 27 April, 1960. Процитовано 2007-07-04. 
  9. Matthew, K.M. (2006). Manorama Yearbook 2003. Malayala Manorama. с. 524. ISBN 81-89004-07-7. 
  10. Різно-всяко-цікаві факти …
  11. Census of India 2001, Data on Religion. Census of India. Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2007-11-22. 

Посилання[ред.ред. код]