Стехіометрія: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Немає опису редагування |
|||
Рядок 15: | Рядок 15: | ||
{{chem-stub}} |
{{chem-stub}} |
||
[[Категорія:Хімія|*]] |
|||
[[Категорія:Стехіометрія|*]] |
[[Категорія:Стехіометрія|*]] |
||
[[Категорія:1793 у науці]] |
[[Категорія:1793 у науці]] |
Версія за 19:00, 23 липня 2016
Стехіоме́трія (від дав.-гр. στοιχειον — елемент та μετρειν — вимірювати) — розділ хімії про співвідношення реагентів в хімічних реакціях.
Дозволяє теоретично обчислювати необхідні маси та об'єми реагентів.
В основі стехіометрії лежать закони збереження маси, еквівалентів, Авогадро, Гей-Люссака, сталості складу, кратних відношень. Всі закони стехіометрії обумовлені атомно-молекулярною будовою речовини.
Термін «стехіометрія» ввів Є. Ріхтер в 1793 році.
Відносини кількостей реагентів, рівні відносинам коефіцієнтів у стехіометричному рівнянні реакції, називаються стехіометричними. Якщо речовини реагують у співвідношенні 1:1, то їхні відповідні кількості називають еквімолярними.
Речовини, для яких спостерігаються відхилення від законів стехіометрії, звуться нестехіометричними. Відхилення від законів стехіометрії спостерігаються для конденсованих фаз і пов'язані з утворенням твердих розчинів (для кристалічних речовин), з розчиненням в рідині надлишку компонента реакції або термічною дисоціацією сполуки що утворюється (в рідкій фазі, в розплаві). Закони стехіометрії використовують у розрахунках, пов'язаних з формулами речовин і знаходженням теоретично можливого виходу продуктів реакції.
Література
- Глосарій термінів з хімії // Й.Опейда, О.Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л.М.Литвиненка НАН України, Донецький національний університет — Донецьк: «Вебер», 2008. — 758 с. — ISBN 978-966-335-206-0
Це незавершена стаття з хімії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |