П'єзоефект

П'єзоефект (рос. пьезоэффект (пьезоэлектрический эффект), англ. piezoeffect, piezoelectric effect, нім. Piezoeffekt m) – виникнення електричних зарядів (п’єзоелектрики) на гранях деяких кристалів при їх деформації (напруженні), або навпаки – виникнення деформації (напруження) цих кристалів внаслідок дії електричного поля.

Перші дослідження п'єзоефекту виконані П.Кюрі (1880) на кристалі кварцу. П'єзоефект властивий понад 1500 речовинам. Спостерігається у всіх сегнетоелектриків і у багатьох піроелектриків. На відміну від електрострикції, п'єзоефект залежить від напряму силових ліній поля, тому дія на площини кристалу перемінних електричних полів приводить до його вібрації. Найбільш значна амплітуда коливання кристалу має місце у випадку, коли частота коливань поля відповідає резонансній частоті коливань кристалу.

Ступінь поляризації кристалу при п'єзоефекті прямо пропорційний механічному напруженню. Коефіцієнт пропорційності між ними називається п’єзоелектричним модулем. Для характеристики п'єзоефекту використовують відношення п’єзомодуля порід до п’єзомодуля монокристалу кварцу. Найбільший п'єзоефект має жильний кварц (10% від модуля монокристалу), п'єзомодуль кварцитів – 1% від модуля монокристалу, ґнейсів і ґранітів – 0,2-0,5%.

Дивись також

• П'єзоелектрика
• П'єзокварц
• П'єзоелектричні властивості гірських порід‎
• П'єзометр
• П'єзооптична мінеральна сировина

Література

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.