Декларування доходів та майна державних посадових осіб: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Lauda (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Lauda (обговорення | внесок) |
||
Рядок 2: | Рядок 2: | ||
== Історія == |
== Історія == |
||
Першою оприлюднювати декларації почала [[Велика Британія|Великобританія]] — ще 1974 року. Через кілька років — [[Сполучені Штати Америки|США]], у 1980-х більшість європейських країн, починаючи з Іспанії і Італії в 1982, Португалії - 1983 році<ref>{{Cite book|title=Asset Declarations for Public Officials. A TOOL TO PREVENT CORRUPTION|last=|first=|year=2011|publisher=|location=|pages=22|language=English|isbn=}}</ref>. В Радянському союзі цього не робили, а в незалежній Україні почали з 1993 року. Хоча насправді система запрацювала лише 1997-го, коли затвердили бланки для декларацій<ref>{{Cite news|url=http://drgbl.net/deklaraciyi/|title=Ажіотаж довкола електронних декларацій. Що відбувається|last=|first=|date=31.10.2016|language=|work=Дирижабль|accessdate=8.11.2016}}</ref>. |
Першою оприлюднювати декларації почала [[Велика Британія|Великобританія]] — ще 1974 року. Через кілька років — [[Сполучені Штати Америки|США]], у 1980-х більшість європейських країн, починаючи з Іспанії і Італії в 1982, Португалії - 1983 році<ref>{{Cite book|title=Asset Declarations for Public Officials. A TOOL TO PREVENT CORRUPTION|last=|first=|year=2011|publisher=|location=|pages=22|language=English|isbn=}}</ref>. В Радянському союзі цього не робили, а в незалежній Україні почали з 1993 року. Хоча насправді система запрацювала лише 1997-го, коли затвердили бланки для декларацій<ref name=":0">{{Cite news|url=http://drgbl.net/deklaraciyi/|title=Ажіотаж довкола електронних декларацій. Що відбувається|last=|first=|date=31.10.2016|language=|work=Дирижабль|accessdate=8.11.2016}}</ref>. |
||
== Ключові засади == |
== Ключові засади == |
||
Рядок 47: | Рядок 47: | ||
=== В Україні === |
=== В Україні === |
||
До 2016 року посадовці та державні службовці подавали паперові декларації. Заповнювали їх від руки. Скани декларацій мали бути викладені на сайт державного органу, в якому працює декларант, або опубліковані в місцевій газеті. Також будь-хто міг ознайомитися з декларацією за письмовим запитом. Його розглядали протягом 5 днів<ref name=":0" />. |
|||
У серпні 2016 року запрацював електронний [[Єдиний державний реєстр декларацій|реєстр декларацій]] державних службовців. Органом влади, що здійснює ведення та перевірку декларацій є [[Національне агентство з питань запобігання корупції]]. [[Єдиний державний реєстр декларацій#Перша хвиля декларування|Перша хвиля декларування]] завершилася 30 жовтня 2016 року. Загалом було зареєстровано {{val|114244}} документа <ref>{{cite news |
У серпні 2016 року запрацював електронний [[Єдиний державний реєстр декларацій|реєстр декларацій]] державних службовців. Органом влади, що здійснює ведення та перевірку декларацій є [[Національне агентство з питань запобігання корупції]]. [[Єдиний державний реєстр декларацій#Перша хвиля декларування|Перша хвиля декларування]] завершилася 30 жовтня 2016 року. Загалом було зареєстровано {{val|114244}} документа <ref>{{cite news |
Версія за 13:27, 8 листопада 2016
Декларація про доходи та майно державних посадових осіб — щорічна декларація, яка подається державними службовцями та іншими публічними посадовими особами відповідно до законодавства про державну службу та закону про протидію корупції.[1]
Історія
Першою оприлюднювати декларації почала Великобританія — ще 1974 року. Через кілька років — США, у 1980-х більшість європейських країн, починаючи з Іспанії і Італії в 1982, Португалії - 1983 році[2]. В Радянському союзі цього не робили, а в незалежній Україні почали з 1993 року. Хоча насправді система запрацювала лише 1997-го, коли затвердили бланки для декларацій[3].
Ключові засади
Конвенція Організації Об'єднаних Націй проти корупції
Декларування доходів та майна публічних посадових осіб закріплено в Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції (стаття 8)[4], у документах Світового банку, Організації Економічного Співробітництва і Розвитку та інших міжнародних інституцій.
Система декларацій існує в багатьох країнах світу, проте єдиного стандарту немає, і в кожній країні система має свої особливості. У той же час всі системи будуються навколо двох ключових цілей: запобігання незаконного збагачення або врегулювання конфлікту інтересів.
Терміни
Незаконне збагачення — це значне збільшення активів державної посадової особи, яке перевищує її законні доходи і які вона не може раціонально обґрунтувати[5]. Незаконне збагачення відповідно до цієї статті визнається кримінально-караним діянням.
Конфлікт інтересів — ситуація, за якої особиста зацікавленість публічної посадової особи (пряма або непряма) впливає або може вплинути на об'єктивне виконання ним посадових обов'язків, і при якій виникає або може виникнути протиріччя між особистою зацікавленістю посадової особи та законними інтересами інших осіб[6].
Зміст декларацій
Окрім загальних відомостей, таких як ім'я, місце проживання, посада, склад сім'ї, декларація зазвичай містить:
- відомості про доходи
- відомості про нерухоме майно
- відомості про транспортні засоби
- банковські вклади, цінні папери
Перевірка декларацій
Зазвичай декларація заповнюється особою без контролю, тому можливі зловживання. Це обумовлює необхідність перевірки після її подання. Перевірка декларації здійснюється за допомогою інформації з реєстрів майна та від банківских установ.
У деяких країнах автоматизована система подання декларацій підключена до державних реєстрів та банківських установ. У цьому випадку участь декларанта у заповненні мінімальна.
Світові особливості
У Китаї всі державні службовці зобов'язані щорічно подавати інформацію про свої витрати і доходи, а також про витрати і доходи своїх близьких.[7]
У Бразилії, Данії, США і Казахстані стосовно державних службовців застосовується тільки декларування доходів.
У Великобританії члени Парламенту та члени Палати Лордів також зобов'язані декларувати свої доходи.
В Швеції, Норвегії та Канаді обов'язок подавати декларацію про доходи поширюється на всіх громадян, у тому числі державних службовців (без будь-яких особливостей).
У Фінляндії та Сінгапурі державні службовці щорічно надають звіти про свої витрати. У Франції введено «податок на заможність», де бізнесмени і публічні громадяни сплачують податок вище, ніж середній клас громадян.
В Україні
До 2016 року посадовці та державні службовці подавали паперові декларації. Заповнювали їх від руки. Скани декларацій мали бути викладені на сайт державного органу, в якому працює декларант, або опубліковані в місцевій газеті. Також будь-хто міг ознайомитися з декларацією за письмовим запитом. Його розглядали протягом 5 днів[3].
У серпні 2016 року запрацював електронний реєстр декларацій державних службовців. Органом влади, що здійснює ведення та перевірку декларацій є Національне агентство з питань запобігання корупції. Перша хвиля декларування завершилася 30 жовтня 2016 року. Загалом було зареєстровано 114244 документа [8]. Загальні обсяги задекларованих грошей та об'єктів нерухомості викликали природний шок у жителів України та всього світу [9].
Законодавство
Подання та оприлюднення декларацій в Україні регулюється законом Про запобігання корупції. 1 листопада 2016 року МЗС України попросило Раду Європи оцінити е-декларування щодо дотримання права на приватність [10].
Див. також
Примітки
- ↑ Декларации о доходах, об имуществе и обязательствах имущественного характера публичных должностных лиц.
- ↑ Asset Declarations for Public Officials. A TOOL TO PREVENT CORRUPTION (English) . 2011. с. 22.
- ↑ а б Ажіотаж довкола електронних декларацій. Що відбувається. Дирижабль. 31.10.2016. Процитовано 8.11.2016.
- ↑ Конвенция Организации Объединенных Наций против коррупции, принята резолюцией 58/4 Генеральной Ассамблеи ООН от 31 октября 2003 г. / статья 8.
- ↑ Конвенция Организации Объединенных Наций против коррупции, принята резолюцией 58/4 Генеральной Ассамблеи ООН от 31 октября 2003 г. / статья 20.
- ↑ Федеральный закон от 25 декабря 2008 г. № 273-ФЗ «О противодействии коррупции».
- ↑ Декларирование чиновниками сведений о доходах, имуществе и основных расходах: зарубежный опыт и российская практика
- ↑ Генпрокурор розповів, як перевірятимуть е-декларації. Дзеркало тижня. Україна. 2 листопада 2016. Процитовано 7 листопада 2016.
- ↑ Клименко: Е-декларування повинно завершитися податком на розкіш. Корреспондент. 7 листопада 2016. Процитовано 7 листопада 2016.
- ↑ МЗС попросило Раду Європи оцінити е-декларування. Українська правда. 1 листопада 2016. Процитовано 7 листопада 2016.