Історичний словник (мовознавство): відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Сторінка очищена
м Відкинуто редагування 176.119.117.9 (обговорення) до зробленого Bot Gluck
Рядок 1: Рядок 1:
'''Історичний словник''' — [[словник]], у якому подається з поясненням та документацією [[лексика]] давніх писем, пам'яток.

== Історичні словники української мови ==

=== Словник Є. Тимченка ===

В українському мовознавстві першою спробою створення історичного словника був короткий словник (бл. 13 000 слів), укладений [[Тимченко Євген Костянтинович|Євгеном Тимченком]] на базі 34 джерел і 60-тисячної картотеки ще на поч. 20 ст.<ref>рукопис зберігається в Інституті української мови НАН України; 2003 видано у 2 книгах під наз. «Матеріали до словника писемної та книжної української мови XV—XVIII ст.»</ref>.

У [[1919]] створена Комісія для складання історичного словника української мови (при [[УАН]]) на чолі з Тимченком, яка мала скласти реєстр словника на підставі всього мовного матеріалу пам'яток української мови від найдавніших часів до 19 ст. Позаяк завдання виявилося надто широким, комісія ухвалила видати зібраний матеріал у 4-5 томах.

У [[1930]] і [[1932]] вийшли друком 2 частини 1 -го тому «[[Історичний словник українського язика|Історичного словника українського язика]]» (понад 10 000 слів від ''«А»'' до ''«жяловати»''). Словник побудовано на багатому матеріалі, в ньому використано близько 400 пам'яток. Однак добір їх здійснено некритично: мало використано рукописних джерел, а також пам'яток 14—15 ст., поза увагою залишилося чимало цінних джерел, розмежування українських і [[Білоруська мова|білоруських]] пам'яток проведено за територіальним, а не за мовним принципом.

=== Словник староукраїнської мови XIV—XV ст. ===

У [[1977]]—[[1978]] вийшов друком «[[Словник староукраїнської мови XIV—XV ст.]]» (т. 1-2; премія ім. І.&nbsp;Я.&nbsp;Франка, [[1981]]) за редакцією [[Гумецька Лукія Лукіянівна|Лукії Гумецької]]. Словник створено на базі 939 пам'яток виключно ділового стилю. Він побудований за принципом [[тезаурус]]а. У ньому представлена вся [[апелятив]]на та [[Ономастика|ономастична]] лексика. Застосовано ряд нововведень: у заголовне слово винесені всі фонетичні і графічні варіанти; запроваджена цифрова статистика при кожному реєстровому слові, його значеннях, відтінках, фонетичних і дублетних граматичних формах; послідовно враховані мовні факти з різних територій поширення української мови; поданий повний перелік усіх граматичних форм та ін.

=== Словник української мови XVI&nbsp;— першої половини XVII ст. ===

З [[1975]] група мовознавців Інституту сусп. наук АН УРСР (від 1993&nbsp;— Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича HAH України) у Львові готує «[[Словник української мови XVI — першої половини XVII ст.]]» [1983 опубл. пробний зошит, а в 1994—2010 вийшло 15 випусків (А—Л)].

== Примітки ==

{{reflist|1}}

== Див. також ==
*[[Список історичних термінів]]
== Література ==

* ''Д.&nbsp;Г.&nbsp;Гринчишин.'' Історичний словник // {{УМ-2000}}
* Гумецька Л.&nbsp;Л.&nbsp;Принципи створення істор. словника укр. мови. K., 1958;
* Гринчишин Д.&nbsp;Г.&nbsp;Осн. принципи створення істор. словника укр. мови XVI&nbsp;— першої пол. XVII ст. // Питання східнослов'ян. лексикографії XI—XVII ст. K., 1979;
* Словник укр. мови XVI&nbsp;— першої пол. XVII ст. Пробний зошит. К., 1983.
* [http://kosyva.livejournal.com/3585.html Словник української мови 16—першої пол. 17 ст.]

{{Словники}}

[[Категорія:Лексикографія]]

Версія за 17:52, 6 квітня 2017

Історичний словник — словник, у якому подається з поясненням та документацією лексика давніх писем, пам'яток.

Історичні словники української мови

Словник Є. Тимченка

В українському мовознавстві першою спробою створення історичного словника був короткий словник (бл. 13 000 слів), укладений Євгеном Тимченком на базі 34 джерел і 60-тисячної картотеки ще на поч. 20 ст.[1].

У 1919 створена Комісія для складання історичного словника української мови (при УАН) на чолі з Тимченком, яка мала скласти реєстр словника на підставі всього мовного матеріалу пам'яток української мови від найдавніших часів до 19 ст. Позаяк завдання виявилося надто широким, комісія ухвалила видати зібраний матеріал у 4-5 томах.

У 1930 і 1932 вийшли друком 2 частини 1 -го тому «Історичного словника українського язика» (понад 10 000 слів від «А» до «жяловати»). Словник побудовано на багатому матеріалі, в ньому використано близько 400 пам'яток. Однак добір їх здійснено некритично: мало використано рукописних джерел, а також пам'яток 14—15 ст., поза увагою залишилося чимало цінних джерел, розмежування українських і білоруських пам'яток проведено за територіальним, а не за мовним принципом.

Словник староукраїнської мови XIV—XV ст.

У 19771978 вийшов друком «Словник староукраїнської мови XIV—XV ст.» (т. 1-2; премія ім. І. Я. Франка, 1981) за редакцією Лукії Гумецької. Словник створено на базі 939 пам'яток виключно ділового стилю. Він побудований за принципом тезауруса. У ньому представлена вся апелятивна та ономастична лексика. Застосовано ряд нововведень: у заголовне слово винесені всі фонетичні і графічні варіанти; запроваджена цифрова статистика при кожному реєстровому слові, його значеннях, відтінках, фонетичних і дублетних граматичних формах; послідовно враховані мовні факти з різних територій поширення української мови; поданий повний перелік усіх граматичних форм та ін.

Словник української мови XVI — першої половини XVII ст.

З 1975 група мовознавців Інституту сусп. наук АН УРСР (від 1993 — Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича HAH України) у Львові готує «Словник української мови XVI — першої половини XVII ст.» [1983 опубл. пробний зошит, а в 1994—2010 вийшло 15 випусків (А—Л)].

Примітки

  1. рукопис зберігається в Інституті української мови НАН України; 2003 видано у 2 книгах під наз. «Матеріали до словника писемної та книжної української мови XV—XVIII ст.»

Див. також

Література