Джуліет Мітчел: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
мНемає опису редагування
Рядок 1: Рядок 1:
{{особа}}
{{особа
|жінка =
|оригінал імені = Juliet Mitchell
|зображення = JulietMitchell.jpg
|дата народження = 4 жовтня 1940 року
|місце народження =
|дата смерті =
|місце смерті =
|поховання =
|громадянство =
|національність =
|військове звання =
|партія =
|нагороди =
|розмір =
}}
'''Джуліет Мітчел '''— британська авторка, соціальна феміністка та психоаналітикиня.
'''Джуліет Мітчел '''— британська авторка, соціальна феміністка та психоаналітикиня.



Версія за 20:04, 22 квітня 2019

Джуліет Мітчел
Juliet Mitchell
Файл:JulietMitchell.jpg
Народилася 4 жовтня 1940 року
Крайстчерч, Нова Зеландія
Країна  Велика Британія
 Нова Зеландія
Діяльність психологиня, психоаналітикиня
Alma mater Коледж Святої Анниd і King Alfred Schoold
Знання мов англійська[1]
Заклад Університет Лідса, Університетський коледж Лондона, Кембриджський університет і Редінзький університетd
Членство Британська академія
У шлюбі з Jack Goodyd[2]
Нагороди
Сайт iris.ucl.ac.uk/iris/browse/profile?upi=JCWMI88

Джуліет Мітчел — британська авторка, соціальна феміністка та психоаналітикиня.

Біографія

Джуліет Мітчел — народилась 4 жовтня 1940 року у місті Крайстчерч, що в Новій Зеландії. 1944 року переїхала до Англії, де проживала з бабусею і дідусем. У 1962 році отримала освіту зі спеціальності англійська мова у Коледжі Святої Анни в Оксфорді. Викладала літературу Англії 3 1962 по 1970 роки в університеті Лідса та Редінга. Наразі, пише дві книги на основі її дослідження, що включало вивчення Шекспіра, братів та сестер і їхніх стосунків, теоретичного дослідження ролі трамви та «закон матері» в стосунках з братами і сестрами.

Кар'єра

Мітчел отримала миттєву увагу від медіа через її новаторську статтю «Жінки: найдовша революція» опубліковану в журналі «New Left Review» (1966), у якій вона стверджувала, що хоча положення жінки у виробничих відносинах і має ключове значення, розуміння нерівності потребує аналізу того, яким чином пригнічення конструюється у підсвідомості, і прийняття стає частиною жіночого "Я". Вона професорка психоаналізу у Коледжі Ісуса і заснувала центр гендерних студій в Кембриджському університеті. У 2010 році зайняла позицію директора розширеної докторської школи у психоаналітичних студіях в Університетському коледжі Лондона. Наразі входить до редакційної ради журналу «Гендерні дослідження».

В її вступі до фемінної сексуальності Жака Лакана, Мітчел наголошує, що ні підсвідомість ні сексуальність за Фрейдом не дані фактори, а конструктивістські, що вони об‘єкти з історією.

«Психоаналіз і фемінізм»

Мітчел найбільш знана завдяки її праці «Психоаналіз і фемінізм: Фройд, Рейх, Лейнг» (1974), у якій вона намагалась примирити психоаналіз та фемінізм в час, коли вони вважались несумісними. У цій книзі вона погоджується з ідеєю Лакана про символичну конструкцію, яка лежить в основі гендерної ідентичності. Вона вбачала асиметричний погляд Фрейда на маскулінність і фемінність як відображення реалій патріархальної культури і намагалась використати його критику фемінності, щоб критикувати патріархат. Важлива частина твердження «Психоаналізу та фемінізму» — це те, що Марксизм передбачає модель в якій можуть з‘явитися непатріархальні структури для виховування дітей. Згідно з Мітчел, діти соціалізуються в певні гендерні ролі, тож жінки ростуть щоб бути рівно соціалізованими, щоб турбуватись про дім.

Перша частина книги містить реінтерпретацію тез Фрейда, проте вона радше освітлює власне бачення дотичності психоаналізу до фемінізм, ніж розкриває "істинні" погляди Фрейда. Авторка у своїй праці торкається «болючих точок» фемінізму і психоаналізу: стать, політика й сім’я, Едипів комплекс – усі ці теми гостро постають для тих, хто відокремлює вчення Фрейда від фемінізму.

Бібліографія

Монографії:

  • «Жіноча власність» (1971)
  • «Психоаналіз і фемінізм: Фрейд, Рейх, Лейнг і жінки» (1974)
  • «Жінки: найдовша революція» (1984)
  • «Mad Men and Medusas: Reclaiming Hysteria» (2000)
  • «Siblings: Sex and Violence» (2003).

Примітки

Посилання

  1. «Juliet Mitchell interviewed by Alan Macfarlane 6th May 2008». Alanmacfarlane.com. 2008-05-06. Retrieved 2018-03-01.
  2. Benewick, Robert; Green, Philip (1998). «Juliet Mitchell 1940–». The Routledge dictionary of twentieth-century political thinkers. Psychology Press. p. 228. ISBN 9780415096232.
  3. Juliet Mitchell. «Juliet Mitchell: Women: The Longest Revolution. New Left Review I/40, November-December 1966». Newleftreview.org. Retrieved 2018-03-01.
  4. https://platypus1917.org/wp-content/uploads/2011/08/38-Singh-Mitchell1.pdf
  5. «Professor Juliet Mitchell | Jesus College in the University of Cambridge». Jesus.cam.ac.uk. Retrieved 2018-03-01.
  6. UCL: Juliet Mitchell Archived 2012-11-02 at the Wayback Machine
  7. Mitchell, Juliet (1974). Psychoanalysis and feminism: Freud, Reich, Laing, and women. New York: Pantheon Books. ISBN 9780394474724.
  8. Juliet Mitchell Archive at marxists.org
  9. Gay, Peter (1988). Freud: a life for our time. London: Dent. p. 774. ISBN 9780460047616.
  10. Herik, Judith (1985). Freud on femininity and faith. Berkeley: University of California Press. p. 15. ISBN 9780520053335.
  11. Tandon, Neeru (2008). Feminism: a paradigm shift. New Delhi: Atlantic Publishers & Distributors. p. 83. ISBN 9788126908882.
  12. Dietrich, Penny (2018). «All Professors at Large, 1965—2023». Program for Andrew D. White Professors at Large. Retrieved 8 November 2018.
  13. Mitchell, Juliet (2000), «The Oedipus Complex and the patriarchal society», in Mitchell, Juliet, Psychoanalysis and feminism: a radical reassessment of Freudian psychoanalysis, New York City: Basic Books, pp. 377—381, ISBN 9780465046089, Under capitalism, the mass of mankind, propertyless and working socially together en masse for the first time in the history of civilization would be unlikely, were it not for the preservation of the family…
  14. Mitchell, Juliet (2000), «The castration complex and penis-envy», in Mitchell, Juliet, Psychoanalysis and feminism: a radical reassessment of Freudian psychoanalysis, New York City: Basic Books, pp. 95–100, ISBN 9780465046089
  15. Mitchell, Juliet (2000), «Conclusion: The holy family and femininity», in Mitchell, Juliet, Psychoanalysis and feminism: a radical reassessment of Freudian psychoanalysis, New York City: Basic Books, pp. 364—416, ISBN 9780465046089
  16. Mitchell, Juliet (editor); Lacan, Jacques (author); Rose, Jacqueline (translator and editor)(1985). Feminine sexuality: Jacques Lacan and the école freudienne. New York London: Pantheon Books W.W. Norton. p. 4. ISBN 9780393302110.
  17. Елена Гапова "Марксистский феминизм" (https://www.academia.edu/1511424/Марксистский_феминизм)
  18. Типология и поэтика женской прозы - гендерный аспект (http://www.litsoul.ru/solits-920-5.html)
  19. http://kcgs.net.ua/gurnal.shtml
  20. Богдана Матіяш: "Джулієт Мітчелл. Психоаналіз і фемінізм", Львів: Астролябія, 2004. (https://m.krytyka.com/ua/reviews/psykhoanaliz-i-feminizm)