Загорцев Володимир Миколайович: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
м додано Категорія:Українські композитори за допомогою HotCat |
Мітка: редагування коду 2017 |
||
| Рядок 26: | Рядок 26: | ||
Фортепіанна творчість Загорцева охоплює, серед іншого, дві сонати (1979—1981 і 1999—2000), «Ритми» (1967/1969, тут композитор застосовує [[додекафонія|додекафонну]] техніку), «Три епітафії» (1998). Також автор цілого ряду камерних творів. |
Фортепіанна творчість Загорцева охоплює, серед іншого, дві сонати (1979—1981 і 1999—2000), «Ритми» (1967/1969, тут композитор застосовує [[додекафонія|додекафонну]] техніку), «Три епітафії» (1998). Також автор цілого ряду камерних творів. |
||
У творчості Загорцева виділяють два основні періоди<ref name="musj" /> — ранній, у якому композитор взаємодіяв із естетикою першої і другої хвилі авангарду, і період після кількарічної перерви в композиції (приблизно з 1972 до 1976), де «ансамблева фактура стає більш економною, співзвуччя керуються ясним принципом акордовості, а регулярна повторюваність мелодичних, гармонічних і ритмічних структур не лише не обминається, але й послідовно експлуатується як нормативний композиційний елемент» (Олексій Войтенко)<ref name="musj" />. |
У творчості Загорцева виділяють два основні періоди<ref name="musj" /> — ранній, у якому композитор взаємодіяв із естетикою першої і другої хвилі авангарду, і період після кількарічної перерви в композиції (яка тривала приблизно з 1972 до 1976), де «ансамблева фактура стає більш економною, співзвуччя керуються ясним принципом акордовості, а регулярна повторюваність мелодичних, гармонічних і ритмічних структур не лише не обминається, але й послідовно експлуатується як нормативний композиційний елемент» (Олексій Войтенко)<ref name="musj" />. |
||
== Примітки == |
== Примітки == |
||
Версія за 15:15, 12 жовтня 2019
 | Ця стаття в процесі редагування певний час. Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені. Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування. Останнє редагування зробив користувач Юрій Булка (внесок, журнали) о 15:15 UTC (2408263 хвилини тому). |
| Загорцев Володимир Миколайович | |
|---|---|
| Народився |
27 жовтня 1944[1] Київ, Українська РСР, СРСР |
| Помер | 30 листопада 2010[1] (66 років) |
| Поховання | Північне кладовище |
| Діяльність | композитор |
Володимир Загорцев (27 жовтня 1944, Київ — 30 листопада 2010)[2] — український композитор, один з представників Київського авангарду, один з останніх учнів Бориса Лятошинського. Лауреат премії ім. Бориса Лятошинського (1967).[3]
Професійне музичне навчання розпочав у 15-річному віці (педагоги: Ф. Каліхман, фортепіано і О. Губерман, теорія музики), а за три роки вступив у Київську консерваторію (1962; педагоги з композиції: Борис Лятошинський, згодом Андрій Штогаренко). З 1968 року член Спілки композиторів. Протягом 1968—1974 був редактором у видавництві «Музична Україна».
У 1970-80-х роках його твори активно виконувалися на Заході. Зокрема, у січні 1980 р. Нью-Йоркський філармонійний оркестр виконав його «Градації» (диригент — Зубін Мета).
Творчість
Вагоме місце в доробку Загорцева займають камерні концерти — загалом 9, з якиї перший написаний у 1981 р., останній — у 2004 р. Усі концерти за винятком №7 написані для струнного оркестру з різним складом солістів і є одночастинними.[2] Також він є автором 5 симфоній, Скрипкового концерту (2007), Концерту для оркестру «Творчість» (2010), опери «Долорес» (1980—1983), «Градацій» для оркестру (1966).
Фортепіанна творчість Загорцева охоплює, серед іншого, дві сонати (1979—1981 і 1999—2000), «Ритми» (1967/1969, тут композитор застосовує додекафонну техніку), «Три епітафії» (1998). Також автор цілого ряду камерних творів.
У творчості Загорцева виділяють два основні періоди[2] — ранній, у якому композитор взаємодіяв із естетикою першої і другої хвилі авангарду, і період після кількарічної перерви в композиції (яка тривала приблизно з 1972 до 1976), де «ансамблева фактура стає більш економною, співзвуччя керуються ясним принципом акордовості, а регулярна повторюваність мелодичних, гармонічних і ритмічних структур не лише не обминається, але й послідовно експлуатується як нормативний композиційний елемент» (Олексій Войтенко)[2].
Примітки
- ↑ а б в http://mus.art.co.ua/pam-yati-kompozytora-volodymyra-zahortseva/
- ↑ а б в г Войтенко, Олексій (17 червня 2016). Пам’яті композитора Володимира Загорцева. МУЗИКА (укр.). Процитовано 12 жовтня 2019.
- ↑ Володимир Загорцев. Музично-інформаційний центр при Асоціації нова музика. Процитовано 12 жовтня 2019.