Арабський кінь

Ара́бський кінь — стародавня порода верхових коней; виведена в центральних районах Аравійського півострова.

В Європі широко відома з 11—12 ст. Арабські коні відзначаються гармонійністю форм, невибагливістю і великою витривалістю.

Масть здебільшого сіра, руда, гніда, рідше ворона і кара.

Шкіра чорна.

Середні проміри (в см) кобил Терського кінного заводу: висота в холці 149,3, коса довжина тулуба 150,2, обхват грудей 174,8, обхват п'ястка 18,4.

За зовнішнім виглядом і окремими особливостями будови тіла А. к. різнотипні. В СРСР розрізняють 3 основні типи:

• сиглаві — коні високої породності, середнього розміру, ніжної конституції;
• кохейлан — коні широкотілі, коротконогі, міцні, середнього розміру;
• хадбан — великі коні яскраво вираженого швидкоалюрного типу.

Арабські коні використані при виведенні орловського рисака, чистокровних верхових коней, тракененського коня та ін. А. к. розводять в Терському кінному заводі.

Література

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.