Арабський кінь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Національний арабський костюм, збруя
Національна арабська збруя на арабському коні

Ара́бський кінь — стародавня порода верхових коней; виведена в центральних районах Аравійського півострова.

Арабський кінь є одним з найбільш упізнаваних порід у світі, завдяки характерній формі голови та висоті хвоста.

В Європі широко відомий з 11—12 ст.

Арабські коні розвинулися в пустельному кліматі та високо цінувалися бедуїнами, які часто тримали їх в своїх наметах для захисту від негоди та крадіїв.

Характеристики породи[ред.ред. код]

Арабські коні відзначаються гармонійністю форм, невибагливістю та витривалістю. Мають правильну, щільну, суху форму; зокрема - красива, витончена, квадратна в лобі, зі злегка увігнутим переніссям голова, широкий лоб, великі очі, великі ніздрі, довга вигнута шия, округлений тулуб, довгий і прямий круп з високо поставленим хвостом. Коні невеликі, зріст у холці в середньому у жеребців 153,4 см, у кобил - 150,6 см. Обхват грудей у жеребців 178,9 см, у кобил - 172,9 см. Обхват п'ястка у жеребців 19,9 см, у кобил - 18,4 см.

Масті - в основному сіра всіх відтінків, часто зустрічається гніда і руда, рідше ворона. Більшість сірих арабських коней з віком стають «в гречку». Іноді зустрічається ряба масть типу сабіно, яку Всесвітня організація заводчиків арабських коней (англ. World Arabian Horse Organisation) традиційно реєструє як чалу. Дуже рідко зустрічається сріблясто-гніда масть, яку в минулому вважали ігреневою.

Arabian Celebration Stallion Showcase (8021596167).jpg

Арабський кінь сірої масті

Арабський кінь сірої масті в гречку
Арабський кінь сірої масті в гречку
Jullyen El Jamaal - Sunday 2 (555302574).jpg

Арабський кінь гнідої масті

Rustytrotone.jpg

Арабський кінь рудої масті

Egyptian Event 2010 (4698066212).jpg

Арабський кінь бурої масті

ZarifeElMansour.jpg

Арабський кінь вороної масті

Арабський кінь є найбільшим довгожителем серед порід домашніх коней. Багато з представників цієї породи доживають до 30 років. Кобили зберігають здатність до розмноження до глибокої старості і відрізняються високою плодовитістю.

Арабський кінь в СРСР та Україні[ред.ред. код]

Арабські коні використані при виведенні орловського рисака, чистокровних верхових коней, тракененського коня та інших. Арабських коней розводять в Терському кінному заводі (Росія). Середні проміри (в см) кобил Терського кінного заводу: висота в холці - 149,3, коса довжина тулуба - 150,2, обхват грудини - 174,8, обхват п'ястка - 18,4.

За зовнішнім виглядом і окремими особливостями будови тіла в СРСР розрізняли 3 основні типи арабських коней:

  • сиглаві — коні високої породності, середнього розміру, ніжної конституції, майже не використовуються в скачках, але відрізняються зовнішньою привабливістю;
  • кохейлан — коні масивні, широкотілі, коротконогі, середнього розміру, мають міцну конституцію, розвинену мускулатуру, широкі груди, широкий і потужний кістяк, мають відмінну витривалість і чудово зарекомендували себе в якості скакунів;
  • хадбан — великі коні яскраво вираженого швидкоалюрного типу, мають найменш виражені "східні" ознаки.

В Україні передовим господарством з розведення арабської породи коней був Ягольніцький кінний завод (село Нагорянка, Чортківський район, Тернопільська область). Зараз стан арабського конярства в Україні є не задовільний. Координує роботу з цією породою у світі WAHO [1]

Література[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]