Плінфа

Файл:Sophiya reconstr.gif

Реконструкція первісного вигляду Софіївського Собору у Києві

Плінфа (з грец. — plínthos), широка та плоска обпечена плитоподібна цегла, яка використовувалася при будівництві у Візантії, була нерідко основним матеріалом для будівництва конструктивних елементів будівель. Використовувалася у давньоруській храмовій архітектурі 10 століття — початку 13 століття. (Десятинна церква (Київ)), (Софіївський собор (Київ)) (1037), церква Спаса на Берестові (1113—25).

Плінфа в Чернігові

П'ятницька церква в Чернігові

Серед дивом збережених споруд 11-12 століть почесне місце займають історичні будівлі міста Чернігів.В місті досі стоїть Спасо-Преображенський собор, пам'ятка республіканького значння.

Несподіване історичне відкриття зроблене і відомим реставратором і культурним діячем Барановським Петром Дмитровичем. При обстеженні пам'яток архітектури Чернігова, зруйнованих в часи 2 світової війни, видатний вчений віднайшов зразки плінфи в руїнах однієї з церков. Детальне обстеження зруйнованого храму навело на думку про залишки ще одної видатної пам'ятки в місті.

Петро Барановський звернувся з клопотанням до військового головокомандування і домігся виготовлення плінфи в тогочасних умовах. Це дало змогу відновити близький до первісного вигляд Церкви П'ятниці, згаданій ще у « Слові о полку Ігоревім».Так плінфа в руїнах спонукала врятувати шедевр давньоукраїнської архітектури.

Література

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.