Плінфа
Плі́нфа[1] (д.-рус. плинѳа, плинѳъ, плинтъ з грец. πλίνθος — «плита»), широка та плоска випалена плитоподібна цегла, яка використовувалася при будівництві у Візантії, була нерідко основним матеріалом для будівництва конструктивних елементів будівель. Використовувалася у давньоруській храмовій архітектурі X століття — початку XIII століття. (Десятинна церква (Київ), Софійський собор (Київ, 1037), церква Спаса на Берестові (1113—25)).
Серед дивом збережених споруд 11-12 століть почесне місце займають історичні будівлі міста Чернігів. В місті досі стоїть Спасо-Преображенський собор, пам'ятка державного значення.
Несподіване історичне відкриття зроблене і відомим реставратором і культурним діячем Барановським Петром Дмитровичем. При обстеженні пам'яток архітектури Чернігова, зруйнованих в часи 2 світової війни, видатний вчений віднайшов зразки плінфи в руїнах однієї з церков. Детальне обстеження зруйнованого храму навело на думку про залишки ще одної видатної пам'ятки в місті.
Петро Барановський звернувся з клопотанням до військового головокомандування і домігся виготовлення плінфи в тогочасних умовах. Це дало змогу відновити близький до первісного вигляд Церкви П'ятниці, згаданій ще у «Слові о полку Ігоревім». Так плінфа в руїнах спонукала врятувати шедевр давньоукраїнської архітектури.
Це́рква Успі́ння Пресвято́ї Богоро́диці Десяти́нна (Десятинна церква) — церква, зведена в Києві наприкінці X ст., що вважається першою кам'яною церквою Київської Русі. Залишки фундаменту Десятинної церкви разом із містом Володимира є пам'яткою національного значення[2].
- ↑ Плінфа // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 № 928
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Плінфа // Термінологічний словник-довідник з будівництва та архітектури / Р. А. Шмиг, В. М. Боярчук, І. М. Добрянський, В. М. Барабаш ; за заг. ред. Р. А. Шмига. — Львів, 2010. — С. 154. — ISBN 978-966-7407-83-4.