Асархаддон: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Секіші (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Секіші (обговорення | внесок) |
||
| Рядок 24: | Рядок 24: | ||
{{джерела}} |
{{джерела}} |
||
{{помилки}} |
|||
[[Категорія:Правителі Ассирії]] |
[[Категорія:Правителі Ассирії]] |
||
Версія за 19:48, 1 лютого 2011
Асархаддон або ж правильніше Ашшур-ах-ід-дін (аккадською — Ашшур подарував брата) — цар Ассирії, син Синаххеріба від вавилонянки Накії, правив 680—669[1] роках до нашої ери. Один з наймогутніших царів Ассирії за усю її історію.
Вже за декілька років до смерті батька був призначений спадкоємцем трону і усі ассирійці присягнули йому на вірність. Усе це викликало обурення з боку старших братів Ассархаддона які організували замах на свого батька, однак вбивши Синаххеріба вони пересварилися через те, що кожен хотів бути царем. Цим скористався Ассархадон який в той час був в одній з західних провінцій. Він повів вірні йому війська на Ніневію і захопивши владу проголосив себе царем. Для того щоб заручитися підтримкою впливових кіл в державі, він виріши покращити стосунки з жерцями і запровадив спеціальний податок на користь храмів.
На відміну від батька який знищив Вавилон, Асархадон навпаки відбудував та заселив місто[2]. Усі вавилоняни які знаходилися в рабстві в Ассирії були звільнені йвідправлені на батьківщину. До відновлення Вавилону було залучено десятки тисяч людей та найкращі ассирійські архітектори, серед яких і Арадах-хешу під орудою якого був збудований знаменитий зіккурат Етеменанкі. Тож недарма цар потім хвалився у свої надписах, що відбудував Вавилон кращим ніж той був.
Продовжив завоювання свої попередників. В 679 році Ассархаддон уклав угоду про оборону проти кіммерійців з урартським царем Русою. Ассирійці зіштовхнулися з кімерійцями в південно-східній Малій Азії і розбили їх. Потім ассирійці воювали проти повсталого Сидона який захопили і зруйнували, а його царя Абді-Мількутті — стратили. Після цього Асархаддон уклав договір з царем Тіру Баалом, за яким ассирійці могли використовувати його флот і завдяки цьому встановили свою геегмонію в Східному Середземномор'ї. Міста Кіпру визнали владу Асархаддона і відправили йому подарунки.
У 676 році до нашої ери цар здійснив невдалий похід до Аравії. В 674 аасирійці вперше спробували завоювати Єгипет, але були відбиті. В 673—672 роках до нашої ери Ассархадон завоював Шубрію — напівнезалежну область між Ассирією та Урарту куди тікали раби. Шубрію було підкорено, а рабів повернуто господарям. Але тим часом на сході повстали три області які пізніше утворили Мідійське царство. Зайнятий підготовкою походу в Єгипет цар не придушив це повстання.
У 671 році розпочав війну з Єгиптом, приводом для якої став перехід підвладного ассирійцям правителя Сидона під руку фараона Тахарки та їх спільна підготовка до війни з Ассирією. Асархаддон розбив війська фараона Тахарки і зайняв Мемфіс змусивши самого Тахарку втекти на південь. Ассирійський цар зберіг при владі місцевих правителів дельти, одного з яких, Нехо І він призначив новим фараоном. Асархадон в своєму надписі розписує як осипав милостями Нехо і залишив у нього «радників і послів для нашого з ним союзу»[3], окрім наглядачів-радників Асархаддон залишив і гарнізони. На Єгипет було накладено щорічну данину в 180 кілограмів золота і 9 тон срібла. Але як тільки ассирійський цар з військом повернувся додому, Тахарка повернув собі владу в Єгипті.
Після повернення з єгипетського походу Асархаддон зайнявся домашніми справами — старшого сина Ашурбаніпалавін призначив спадкоємцем ассирійського трону, а молодшого, від вавилонянки, Шамашшумукіна — царем Вавилону.
У 669 році до нашої ери в Єгипті розпочалося повстання. Асархаддон знову повів війська які розбили армію фараона і підкорили Нижній Єгипет, але сам помер в дорозі.
Дивіться також
Примітки
 | Ця стаття не містить посилань на джерела. |