Солодкий смак: відмінності між версіями
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м Солодкий вкус змінено на Солодкий смак: брутальна помилка автора |
достаблено, але приховано текст для подальшого перекладу. Допомогайте! |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{inuse}} |
|||
'''Солодкий смак''' — один з чотирьох (або п'яти) «[[Основні смаки|основних |
'''Солодкий смак''' — один з чотирьох (або п'яти) «[[Основні смаки|основних смаків]]», що традиційно розрізнювались люди в різних країнах та культурах. |
||
Солодкий смак зазвичай асоціюють із присутністю [[цукор]]у, але відчцття солодкого виникає також від [[глицерин]]у, деякіх білкових сполук, амінокислот ([[аспартам]]). Одним з хімічних носіїв «солодкого» є гідроксо-группи в великих органічних молекулах — розчинні [[вуглеводи]], а також [[поліол]]и — [[сорбіт]], [[ксіліт]]. Детектори солодкого — [[G-протеїни]], розміщені в рецепторах смаку на язиці (див. мал. 1). |
|||
Сладость обычно ассоциируется с присутствием [[сахар]]ов, но то же ощущение возникает от [[глицерин]]а, некоторых белковых веществ, аминокислот ([[аспартам]]). Одним из химических носителей «сладкого» являются гидроксо-группы в больших органических молекулах — сахара, а также полиолы — [[сорбит]], [[ксилит]]. Детекторы сладкого — [[G-протеины]], расположенные во вкусовых почках. Используется система «вторичных посредников», конкретно [[цАМФ]], связанная с H<small>+</small>-каналами, то есть рецепцией «кислого вкуса». Необходимо минимум 2 разных вида «рецепторов сладкого» для того, чтобы мозг ощутил «сладость».{{источник?}} |
|||
<!--Используется система «вторичных посредников», конкретно [[цАМФ]], связанная с H<small>+</small>-каналами, то есть рецепцией «кислого вкуса». Необходимо минимум 2 разных вида «рецепторов сладкого» для того, чтобы мозг ощутил «сладость». |
|||
{| class="wikitable" border="1" |
{| class="wikitable" border="1" |
||
| Рядок 16: | Рядок 18: | ||
Сладкие вещества разной природы могут иметь разные дополнительные оттенки вкуса, например [[сахарин]] только в самых малых концентрациях воспринимается, как сладость, а при более высоких — имеет выраженный «[[металлический вкус]]». |
Сладкие вещества разной природы могут иметь разные дополнительные оттенки вкуса, например [[сахарин]] только в самых малых концентрациях воспринимается, как сладость, а при более высоких — имеет выраженный «[[металлический вкус]]». |
||
<!-- |
|||
== Рецепторы сладкого == |
== Рецепторы сладкого == |
||
Despite the wide variety of chemical substances known to be sweet, and knowledge that the ability to perceive sweet taste must reside in [[taste bud]]s on the [[tongue]], the biomolecular mechanism of sweet taste was sufficiently elusive that as recently as the 1990s, there was some doubt whether any single "sweetness receptor" actually exists. |
Despite the wide variety of chemical substances known to be sweet, and knowledge that the ability to perceive sweet taste must reside in [[taste bud]]s on the [[tongue]], the biomolecular mechanism of sweet taste was sufficiently elusive that as recently as the 1990s, there was some doubt whether any single "sweetness receptor" actually exists. |
||
| Рядок 57: | Рядок 58: | ||
--> |
--> |
||
== |
== Див. також == |
||
* [[Подсолоджівачи]] |
|||
* [[Подсластители]] |
|||
== Зовнішні посилання == |
|||
== Ссылки == |
|||
* Cohn, Georg (1914). ''Die Organischen Geschmackstoffe''. Berlin: F. Siemenroth. |
* Cohn, Georg (1914). ''Die Organischen Geschmackstoffe''. Berlin: F. Siemenroth. |
||
* {{cite journal | author=Kier L | title= | journal = Journal of Pharmaceutical Science | year = 1972 | volume = 61 | pages = 1394}} |
* {{cite journal | author=Kier L | title= | journal = Journal of Pharmaceutical Science | year = 1972 | volume = 61 | pages = 1394}} |
||
| Рядок 75: | Рядок 76: | ||
* Tinti, Jean-Marie & Nofre, Claude (1991). Why does a sweetener taste sweet? A new model. In D.E. Walters, F.T Orthoefer & G.E. DuBois (Eds.), ''Sweeteners: Discovery, Molecular Design, and Chemoreception'', ACS Symposium Series 450, pp. 209—213. Washington, DC: American Chemical Society. |
* Tinti, Jean-Marie & Nofre, Claude (1991). Why does a sweetener taste sweet? A new model. In D.E. Walters, F.T Orthoefer & G.E. DuBois (Eds.), ''Sweeteners: Discovery, Molecular Design, and Chemoreception'', ACS Symposium Series 450, pp. 209—213. Washington, DC: American Chemical Society. |
||
[[Категория: |
[[Категория:Смак]] |
||
[[et:Magusus]] |
[[et:Magusus]] |
||
Версія за 08:00, 12 липня 2007
 | Ця стаття в процесі редагування певний час. Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені. Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування. Останнє редагування зробив користувач Alexandrov (внесок, журнали) о 08:00 UTC (8831728 хвилин тому). |
Солодкий смак — один з чотирьох (або п'яти) «основних смаків», що традиційно розрізнювались люди в різних країнах та культурах.
Солодкий смак зазвичай асоціюють із присутністю цукору, але відчцття солодкого виникає також від глицерину, деякіх білкових сполук, амінокислот (аспартам). Одним з хімічних носіїв «солодкого» є гідроксо-группи в великих органічних молекулах — розчинні вуглеводи, а також поліоли — сорбіт, ксіліт. Детектори солодкого — G-протеїни, розміщені в рецепторах смаку на язиці (див. мал. 1).
Див. також
Зовнішні посилання
- Cohn, Georg (1914). Die Organischen Geschmackstoffe. Berlin: F. Siemenroth.
- Kier L (1972). Journal of Pharmaceutical Science. 61: 1394.
{{cite journal}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - Kitagawa M, Kusakabe Y, Miura H, Ninomiya Y, Hino A (2001). Molecular genetic identification of a candidate receptor gene for sweet taste. Biochemical and Biophysical Research Communications. 283: 236—242.
- Li XD, Staszewski L, Xu H, Durick K, Zoller M, Adler E (2002). Human receptors for sweet and umami taste. Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America. 99: 4692—4696.
- Max M, Shanker YG, Huang LQ, Rong M, Liu Z, Campagne F, Weinstein H, Damak S, Margolskee RF (2001). Tas1r3, encoding a new candidate taste receptor, is allelic to the sweet responsiveness locus Sac. Nature Genetics. 28: 58—63.
- Montmayeur JP, Liberles SD, Matsunami H, Buck LB (2001). A candidate taste receptor gene near a sweet taste locus. Nature Neuroscience. 4: 492—498.
- Nelson G, Hoon MA, Chandrashekar J, Zhang YF, Ryba NJP, Zuker CS (2001). Mammalian sweet taste receptors. Cell. 106: 381—390.
- Nofre C, Tinti JM (1996). Sweetness reception in man: the multipoint attachment theory. Food Chemistry. 56: 263—274.
- Sainz E, Korley JN, Battey JF, Sullivan SL (2001). Identification of a novel member of the T1R family of putative taste receptors. Journal of Neurochemistry. 77: 896—903.
- Shallenberger RS (1963). Hydrogen bonding and the varying sweetness of the sugars. Journal of Food Science. 28: 584—589.
- Tinti, Jean-Marie & Nofre, Claude (1991). Why does a sweetener taste sweet? A new model. In D.E. Walters, F.T Orthoefer & G.E. DuBois (Eds.), Sweeteners: Discovery, Molecular Design, and Chemoreception, ACS Symposium Series 450, pp. 209—213. Washington, DC: American Chemical Society.