Мотив (музика): відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Luckas-bot (обговорення | внесок)
м r2.7.1) (робот додав: ca:Motiu
м →‎Подібні терміни: стильове правлення за допомогою AWB
Рядок 14: Рядок 14:


=== Подібні терміни ===
=== Подібні терміни ===
Спорідненим терміном в англійській термінології є термін «музична фігура». Згідно словнику Гроува є тотожним терміну «мотив», однак Р. Скрутон вважає, що термін «фігура» слід застосовувати лише для фонових побудов, тоді як «мотив» — для побудов переднього плану.
Спорідненим терміном в англійській термінології є термін «музична фігура». Згідно зі словником Гроува є тотожним терміну «мотив», однак Р. Скрутон вважає, що термін «фігура» слід застосовувати лише для фонових побудов, тоді як «мотив» — для побудов переднього плану.


Ще одним специфічним терміном західного музиконавства є термін [[головний мотив]] ({{name|Head-motif}}, {{lang-de|Kopfmotiv}}) — мотив на початку ряду творів, що складаються з декількох частин, що служить у якості об'єднуючого моменту для всіх частин. Він також може назватися "девізом, що найчастіше поширене в католицьких циклічних месах [[XV]]—[[XVII]] століть.
Ще одним специфічним терміном західного музиконавства є термін [[головний мотив]] ({{name|Head-motif}}, {{lang-de|Kopfmotiv}}) — мотив на початку ряду творів, що складаються з декількох частин, що служить у якості об'єднуючого моменту для всіх частин. Він також може назватися "девізом, що найчастіше поширене в католицьких циклічних месах [[XV]]—[[XVII]] століть.

Версія за 12:48, 19 грудня 2011

Моти́в (від італ. motivo — привід, спонукання; від лат. motus — рух), в теорії музики, найменший елемент музичної структури, найпростіша ритмічна одиниця мелодії, що складається з короткої послідовності звуків, об'єднаної одним логічним акцентом і має самостійне виразне значення. У загальнопоширену значенні — наспів, мелодія, що має виразний музичний зміст.[1]

Мотив як елемент форми

Музично-теоретичне поняття мотиву було сформульовано в XIX столітті на основі метроритмічних закономірностей Ріманом та Кутуаром. Пізніше, однак, музикознавці акцентують увагу на виразно-смисловій сутності мотиву (Зокрема Ю. Тюлін). Ряд дослідників вважають мотив непродільною структурою (напр. Encyclopédie de la Pléiade), інші однак допускають подальший поділ мотив на компоненти, хоча й залишають за мотивом статус найменшого аналізованого елементу (Encyclopédie Fasquelle). В. Задерацький виділяє такі можливі компоненти мотиву:[2] «ікт» — акцент, «перед-ікт» — що передує акценту, та «пост-ікт», що гасить енергію акценту. В той же час дослідник відзначає, що обов'язковим компонентом мотиву є лише «ікт», тоді як інші два можуть бути або не бути в наявності.

В західних джерелах мотиви розрізняють за характером їхньої будови і виокремлюють такі типи:

  • Гармонічний мотив — серія конкретних абстрактних акордів, не пов'язана з мелодією або ритмом.
  • Мелодичний мотив — мелодична формула, незалежна від інтервалів.
  • Ритмічний мотив — характерна ритмічна формула, абстрактний аспект мелодії.

Музичні мотиви зазвичай об'єднуються у музичні фрази.

Подібні терміни

Спорідненим терміном в англійській термінології є термін «музична фігура». Згідно зі словником Гроува є тотожним терміну «мотив», однак Р. Скрутон вважає, що термін «фігура» слід застосовувати лише для фонових побудов, тоді як «мотив» — для побудов переднього плану.

Ще одним специфічним терміном західного музиконавства є термін головний мотив (Head-motif[en], нім. Kopfmotiv) — мотив на початку ряду творів, що складаються з декількох частин, що служить у якості об'єднуючого моменту для всіх частин. Він також може назватися "девізом, що найчастіше поширене в католицьких циклічних месах XVXVII століть.

В театральній музиці мотив, що супроводжує певний персонаж, місце або ідею, називається лейтмотивом. Втім, з точки зору музичної форми лейтмотив може являти собою як мотив, так і більш складну побудову.

Примітки

  1. Юцевич. Стаття
  2. Задерацький. с.246

Література

Примітки

Шаблон:Link FA