Суховії в Україні
 | Ця стаття потребує більше посилань на інші статті, аби краще інтегруватися до енциклопедії. (жовтень 2019) |
Суховії в Україні — сухі гарячі вітри, що супроводжуються високою температурою (понад 25°С) та значно зниженою відносною вологістю повітря (нижче за 30 %).
Суховії часті (від 15 до 24 днів на рік) на півдні та південному сході України і на Передкавказзі.
Вони викликають у рослин порушення водного режиму й обміну речовин, що призводить до зниження врожаю сільськогосподарських культур. Суховії найнебезпечніші у червні, коли наливається зерно.
Від суховіїв слід відрізняти пилові бурі (чорні бурі), які видувають на весні родючий ґрунт; сильні пилові бурі були в Україні у квітні 1928 й у березні-квітні 1960. Саме пилові бурі спостерігалися в багатьох областях України, у тому числі північних, навесні 2020 р., після малосніжної зими 2019—2020 рр. і численних лісових пожеж[1].
Надмірне розорювання цілинних земель (серед ін. у 1950-х pp. на Передкавказзі і в Сер.-Азійському степ. краю) спричиняє поширення пилових бур.
Суховії спостерігаються в Україні переважно в антициклональну погоду.
Методи боротьби з суховіями: виведення посухостійких сортів, зрошення, насадження полезахисних лісосмуг тощо.
Останнім часом в Україні спостерігається посилення негативного впливу суховіїв[2]. Експерти обговорюють зв'язок цього явища з глобальним потеплінням[3].
Література[ред. | ред. код]
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ «Пилова буря в Києві була першою за кілька десятиліть — ДСНС», Слово і діло, Київ, 17 квітня 2020 р. Процитовано 20 квітня 2020 р.
- ↑ Сергій Яновський «Час вигрібати пісок. На Херсонщині у фермера пустеля Олешківські піски забрала врожай.», Голос України, Київ, 17 грудня 2019 р.
- ↑ Татарчук О. Г., Барабаш М. Б. «Дослідження просторово-часового розподілу суховіїв на території України в умовах сучасного клімату», Наукові праці Українського науково-дослідного гідрометеорологічного інституту: Зб. наук. пр. — 2007. — Вип. 256. — С. 140—154. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
