Антициклон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Схема антициклону в північній півкулі, жирні риски — ізобари, стрілки — напрям вітру, В — центр антициклону

Антицикло́н — замкнена область підвищеного атмосферного тиску з максимальним тиском в центрі. Вітри в антициклоні огинають центр за годинниковою стрілкою в північній півкулі і проти годинникової стрілки в південній. Низхідний рух повітря в антициклоні обумовлює неутворення хмарності. Влітку переважає жарка та суха погода, взимку — морозна та ясна. Антициклонами називають області підвищеного тиску в атмосфері, діаметром від кількох сотень до кількох тисяч км, що характеризуються своєрідними умовами погоди і системою течій повітря. Антициклони разом з якісно протилежними їм циклонами (областями зниженого тиску) є найважливішими вихровими формами загальної циркуляції атмосфери.

Характеристики[ред.ред. код]

Тиск у центрі антициклону на рівні моря підвищується до 1025—1040 мбар, а іноді (наприклад, узимку в Азії) — до 1070 мбар (при середньому тиску на рівні моря 1010—1015 мбар).

Антициклони повсякденно зявляються в тропосфері поряд із циклонами. І ті й інші є частинами загальної циркуляції атмосфери, що створюють міжширотний обмін повітря. Протягом року над кожною півкулею їх виникає багато сотень. Тривалість існування окремого антициклону — кілька діб, а іноді й тижнів. Як і циклон, антициклон рухається в напрямі загального зміщення повітря в тропосфері, тобто із заходу на схід, відхиляючись при цьому до низьких широт. Середня швидкість просування антициклону — близько 30 км/год у північній півкулі й близько 40 км/год у південній, але дуже часто антициклон надовго приймає малорухомий стан. Розмір антициклону в діаметрі сягає кількох тисяч км.

Вище так званого шару тертя, тобто в середньому вище 1000 м, вітер в антициклоні віє майже ізобарами, але в шарі тертя він значно відхиляється від ізобар назовні, біля земної поверхні — на кут, близький до 30°. Це розтікання повітря з області антициклону в нижньому шарі супроводжується потраплянням його в антициклон у вищих шарах атмосфери й повільним зниженням — осіданням. При осіданні повітря адіабатно прогрівається й віддаляється від стану насичення. Тому температура тропосфери в антициклоні підвищена (тільки над самою поверхнею суходолу взимку вона може бути дуже низькою), хмарність мала, опади, зазвичай, відсутні. Вітри у внутрішній частині антициклону слабкі, але підсилюються до периферії.

З розвитком антициклону і підвищенням в ньому температури зростає й загальна висота антициклону: замкнені ізобари виявляються на все більш вищих рівнях у тропосфері й навіть у нижній стратосфері. Стратосфера в антициклоні починається на більшій висоті, ніж у циклоні, і температура її знижена.

На картах погоди А. позначають системою замкнених ізобарів з макс. значеннями тиску в центрі. Атмосферний тиск в А. може досягати 1080 мб. Завдяки високому атмосферному тиску в А. їх також наз. баричними максимумами. Підвищений тиск в А. здебільшого зберігається до висоти 3—4 км, рідше до 5 і більше км, залежно від чого розрізняють низькі і високі А. Вплив баричного градієнта (спрямованого від центра до периферії), відхиляючої сили обертання Землі (закон Коріоліса ) і тертя зумовлюють пересування повітря в А. спіралями, які розходяться від центра в напрямі руху стрілки годинника (мал. 1). Цей процес супроводжується компенсуючими низхідними течіями повітря в серед, частині А., які спричиняють його динамічне прогрівання і віддалення від стану насичення (див. Адіабатичний процес). Через це в А. спостерігається загальне переважання малохмарної, слабо вітряної або тихої погоди. На утворення і розвиток А. впливають географічні і сезонні умови, в зв'язку з чим інтенсивність, розміри і тривалість існування їх неоднакові. Найбільш потужні і стійкі А. спостерігаються над охолодженими районами: взимку — в центральній частині материків, влітку — над океанами.

Антициклони в Україні[ред.ред. код]

В Україні за рік спостерігається близько 40 А., з них 30 % виникає на місці і 70 % надходить з інших районів: взимку переважно з Пн. Зх., навесні і восени — з Пн. Зх. і Зх., влітку — з Пд. Зх.

Переміщення А. здебільшого відбувається через пд. і сх. райони України, де з ними пов'язані бездощові періоди, особливо восени і на початку літа, коли А. бувають найчастіше.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]