Тазобактам
 | |
|---|---|
Тазобактам
| |
| Систематизована назва за IUPAC | |
| Класифікація | |
| ATC-код | |
| PubChem | |
| CAS | |
| DrugBank | |
| Хімічна структура | |
| Формула | C10H12N4O5S |
| Мол. маса | 300,2 г/моль |
| Фармакокінетика | |
| Біодоступність | |
| Метаболізм | |
| Період напіввиведення | |
| Екскреція | |
| Реєстрація лікарського засобу в Україні | |
Тазобактам — фармацевтичний препарат який інгібує бактеріальні β-лактамази, особливо ті які належать до груп SHV-1 та TEM. Його зазвичай використовують у вигляді натрієвої солі, тазобактамату натрію. Як і інші інгібітори бета-лактамаз, тазобактам підсилює терапевтичний ефект певних бета-лактамних антибіотиків, зменшуючи здатність бактерій руйнувати їх.
Тазобактам найчастіше використовується в поєднанні з β-лактамним антибіотиком піперацилін, у вигляді препарату з розширеним спектром піперацилін/тазобактам. Цю комбінацію використовують для лікування інфекцій, викликаних опортуністичним Грам-негативним патогеном Pseudomonas aeruginosa. Тазобактам розширює спектр піперациліну, роблячи його ефективним проти організмів, які експресують β-лактамазу, і, як правило, руйнує піперацилін.[1]
З погляду хімії, тазобактам є похідним пеніциліну та сульфону.
Тазобактам запатентований у 1982 році та почав використовуватись у медицині у 1992 році.[2]
Див. також[ред. | ред. код]
Список літератури[ред. | ред. код]
- ↑ Yang Y, Rasmussen BA, Shlaes DM (1999). Class A beta-lactamases—enzyme-inhibitor interactions and resistance. Pharmacol. Ther. 83: 141—151. doi:10.1016/S0163-7258(99)00027-3.
- ↑ Fischer, Janos; Ganellin, C. Robin (2006). Analogue-based Drug Discovery (англ.). John Wiley & Sons. с. 490. ISBN 9783527607495.
| ||||||||||||||||